Він знизав плечима.

— Та так, просто передчуття.

Хазяїн закотив очі, немов хотів сказати: «Боже, дай мені сили знести цих дурнів», — і знову запустив своє колесо. Воно покрутилося, сповільнило оберти й стало. На двох нулях.

— Свій номерочок, свій номерочок, — проспівав хазяїн, і Сейрин двадцятип’ятицентовик зник у кишені його фартуха.

— Так чесно, Джонні? — ображено спитала Сейра.

— Нуль і два нулі — номери на користь закладу.

— То ти хитрий — свої гроші забрав.

— Виходить, так.

— Ну що, крутитимем далі чи я піду пити каву?

— Крутіть, — сказав Джонні й поставив свої монети двома стовпчиками по чотири на третій сектор.

Поки колесо дзижчало в своєму замкнутому кільці з лампочок, Сейра, не зводячи з нього очей, запитала в Джонні:

— І скільки прибутку може дати такий заклад за вечір?

Тим часом до підлітків, що спостерігали гру, приєдналося четверо дорослих — два чоловіки й дві жінки.

Кремезний чолов’яга, що мав вигляд робітника-будівельника, сказав:

— Десь від п’ятисот до семисот доларів. Хазяїн колеса знову закотив очі догори.

— Е, чоловіче, якби ж то…

— Ну, нема чого прибіднятися, — урвав його чолов’яга, схожий на будівельника. — Років двадцять тому я сам працював у такому закладі. П’ять-сім сотень за вечір, а в суботу дві тисячі за іграшку. І то крутячи чесно, без усяких штук.

Джонні вів очима за колесом, яке оберталося вже досить повільно, так що можна було розрізнити окремі номери. Промайнув нуль, два нулі, повільніше — перший сектор, ще повільніше — другий.

— Завеликий розгін, — обізвався один з підлітків.

— Постривай, — мовив Джонні якимсь не своїм голосом.

Сейра поглянула на нього. Його приємне довгасте обличчя було тепер дивно напружене, голубі очі потемніли, стали далекі й відчужені.

Колесо зупинилося на 30 і завмерло.

— Велика гра, зисковна гра, — скрушно проспівав хазяїн.

Невеликий гурт позаду Джонні та Сейри захоплено охнув. Чолов’яга, схожий на будівельника, ляснув Джонні по спині, так що той аж похитнувся. Хазяїн сягнув рукою під прилавок, дістав із сигарної коробки чотири срібних долари й поклав їх поруч з вісьмома двадцятип’ятицентовиками Джонні.

— Годі вже? — спитала Сейра.

— Ще один раз, — відказав Джонні. — Якщо виграю, цей добродій відшкодує нам ярмаркові витрати і твій бензин. А програю — ми втратимо всього пів-долара чи близько того.

— Гей-гей, налітай! — проспівав хазяїн. Він уже збадьорився і знову заторохтів: — Ставте куди кому до вподоби. І ви там ззаду, приставайте до гри. Цей спорт не для глядачів. Колесо крутиться, крутиться, не знати де спиниться!

Чолов’яга, схожий на будівельника, й двоє підлітків ступили вперед і стали поряд із Джонні та Сейрою. Підлітки, пошепотівшись, назбирали по кишенях пів-долара дрібняками й поставили на другий сектор. Схожий на будівельника чолов’яга, що назвався Стівом Бернгардтом, поклав долар на квадрат з позначкою «чіт».

— А ви, юначе? — звернувся хазяїн до Джонні. — Залишаєте все на місці?

— Так, — відповів Джонні.

— Ой містере, — сказав один з підлітків, — спокушаєте долю.

— Та мабуть, — відказав Джонні, і Сейра всміхнулася до нього.

Бернгардт пильно подивився на Джонні й раптом пересунув свій долар на його третій сектор.

— Е, будь що буде, — зітхнув підліток, котрий сказав, що Джонні спокушає долю, і переклав туди ж таки п’ятдесят центів, що їх нашкрябав разом з приятелем.

— Усі яєчка в одному кошичку, — проспівав хазяїн. — То така ваша воля?

Гравці мовчки стояли на своєму. До гурту споглядачів прибилися два ярмаркові різнороби, один із них з подружкою, і тепер у напівтемній алеї перед Колесом Фортуни скупчилося чималеньке товариство. Хазяїн чимдуж крутнув колесо. Дванадцять пар очей спостерігали, як воно обертається. Та невдовзі Сейра впіймала себе на тому, що знов дивиться на Джонні, й подумала, яке чудне в нього обличчя в цьому ясному, та водночас і трохи примарному світлі. І їй знов пригадалася та маска — Джекіл і Хайд, чіт і нечіт. У животі щось знову перевернулось, і вона відчула легку млість. Колесо уповільнило свій кругообіг і почало поклацувати. Підлітки закричали, підганяючи його далі.

— Ну ще трохи, любеньке, — примовляв і Стів Бернгардт. — Ще, ще далі, дорогеньке.

Колесо, повільно клацаючи, дійшло до третього сектора й спинилося на 24. З усіх горлянок вихопився радісний крик:

— Ти виграв, Джонні, виграв!

Хазяїн похмуро свиснув крізь зуби й виплатив виграші. Долар підліткам, два — Бернгардтові, десятку і два долари — Джонні. Тепер на кону перед Джонні лежало вісімнадцять доларів.

— Велика гра, зисковна гра. Гей-гей, налітай! Ще разочок, друже? Сьогодні колесо тебе любить.