Пам’яті героя. Листівка про самоспалення на Хрещатику Василя Макухи

Василь Рубан. Помирав уражений проліском сніг. Повість Михайло Брайчевський. Возз’єднання чи приєднання? Абдурахман Авторханов. Сила и бессилие Брежнева Александр Солженицын. Образованщина

Євген Сверстюк. Померла Алла Горська

З приводу процесу Погружальського (без автора)

Кілька думок про свободу слова, права людини й політичні арешти (без автора)

Михайло Осадчий. Більмо. Повість

Й вірші, вірші, вірші... Микола Вінграновський і Василь Симоненко, Михайло Осадчий і Микола Холодний, Ліна Костенко і Володимир Сосюра, Леонід Кисельов і Дмитро Павличко — усе те, що він і досі знав напам’ять, те, що повторював колись як молитву, те, що горіло десь у душі під тягарем прожитих літ, час від часу спливаючи на поверхню свідомости...

ГЛОСАРІЙ

... перейшов греблю і, сповільнивши крок, почав підійматися у середмістя. Йшло вже до вечора, й тісна ущелина вулиці просто-таки пашіла од нестерпної червневої спеки.

— Гей, поете! — гукнули од бочки з пивом. — Куди розігнався?

Це був Поліщук. Він підійшов до мене і, відпивши з кухля, діловито облизнувся.

— В редакцію! — Я махнув рукою упростяж вулиці. — Нема коли... біжу!

— А чого це ти сяєш, як нова копійка?

— Та одбув десять класів, слава Богу! Вже й випускний одгуляли.

Він з іронією зміряв мене очима.

— Напився, мабуть, як свиня... еге?

— Ну, — охоче погодивсь я, — не без того! Скинулися по рублю та накотили по пару шклянок...

— Дівку в кущі затягли та взули! — розуміюче кивнув він. — Чи, може, не взули? А, я ж і забув... ти в нас не по тих ділах! Знов, мабуть, якусь голову на дрючку носив? Ану зізнавайся, чию... Карла Маркса, еге?

— Ставте пляшку, то розкажу! — зареготавсь я. — А зараз чао!

— Чекай, чекай... — перепинив він мене. — Ти до Чумака?

— Ну!

— А в якій справі?

— Так він же ж обіцяв рекомендацію для вступу... А що?

— Значить, ти так нічого й не чув?

— Про що?!

Поліщук сторожко роззирнувся.

— Його ж заарештували! — тихо сказав він. — У нього був обшук... вилучено антирадянську літературу, листівки! Ввесь райцентр тільки про це й балакає.

Погожий день збляк у моїх очах.

— Давно?

— Тиждень тому!

— І... і де ж він тепер?

— Де, де... під слідством сидить, у Києві! Цим ділом займається КГБ — там викрито націоналістичну організацію, зв’язки ведуть аж за кордон... — Поліщук стис мене за лікоть. — Він давав тобі якісь матеріяли?

— Ні, не давав! — швидко сказав я.

— Зізнавайся відразу, ато потім буде гірше! В нього був цілий архів самвидаву, але він комусь його віддав... Якщо віддаси антирадянську літературу, то за це тобі нічого не буде! Навпаки, отримаєш подяку від органів і рекомендацію для вступу в університет... він тоді, вважай, у тебе в кишені! Ну?

— Та не знаю я ні про які матеріяли! На хріна вони мені здалися, питається?

— А, може, він провадив з тобою бесіди?

— Які, в дідька?!

— Не підмовляв часом здійснити якусь провокацію? Наприклад, відбити голову в пам’ятника Леніну?

А це ідея, подумалося мені мимохідь... над цим треба буде помізкувати!

— Та ми з ним і двома словами не обмінялися! — дурнувато посміхаючись, вигукнув я. — Ну, ви даєте!..

— Дивися мені, хлопче... ой дивися! — Поліщук ще більше стишив голос. — На третю ніч після арешту хтось вивісив над будинком райкому жовто-блакитного прапора... Твоя робота?

— Ви що, блекоти об’їлися?!

— Значить, тобі про це нічого не відомо?

— Авжеж!

Він розімкнув пальці.

— Може, щось пригадаєш, то негайно ж телефонуй мені! А зараз, — лице його посуворішало, — розвернувся на сто вісімдесят градусів — і почухрав назад... ясно? Тут іде слідство, і ніяких рекомендацій тобі ніхто не дасть! — Він одпив з кухля й знов облизнувся. — А то диви... рекомендацію йому ще давай! Ану вали звідси на хрін, кіт помийний!

Я похнюплено почвалав геть. Вийшовши за містечко, я не втримався і озирнувся назад. Мені ввесь час здавалося, що за мною вишлють погоню. А не дай, Боже, зроблять обшук, то п’ять років гарантовано, подумалося мені. Десь треба буде сховати того портфеля... в лисячу нору, о! Там уже ніяка скотина не знайде... і До села зоставалося десять кілометрів. Я спустився в долину і, перебрівши струмок, звернув о праву руч.