«Гуцулкою»,«коса»Чи «арканом»Йдуть думки твої через горби,Отуди, де срібні тато й мама,Де хати фамільні і гроби.Отуди, де блискавок абсурдиПотрясають скали залюбки,Де смереки розписали Шурден,Мов космацькі відьми писанки,Отуди, де рос цілющий бісерСкапує у трав зелений глек,Де вітриська вибігають з лісу —І на шиях виснуть у смерек.Отуди…Куди?Ніхто не знає,Де тебе ніхто ще не любив,Де душа себе наздоганяє,І гроби фамільні.І герби.
2
…і луска золота берези,І зелені свічки смерек —То є пишні й сумні імпрезиДорогих твому серцю мекк.То тверда і незрадна впертістьМіж вітрів,Верховинських псів.…розстеліть мою душу по смертіНа полотнах оцих верхів.
