Шрифт:
Той похитав головою:
— Ні, хлопче, Арсен з'явився на світ набагато пізніше. Спочатку був Ярема…
Дивно. Я вперше чув це ім'я. Хто такий Ярема? Невже у нашого пращура було кілька синів? Чому ж ми ніколи про це не чули?
Я нічого не міг збагнути.
— Так-так, Ярема, — підтвердив дід Олег. І ми з Нійолє нашорошили вуха…
…Одного літнього вечора Макар і Марія закінчили всі справи по господарству і вийшли посидіти на порозі, помилуватися зірками.
Вони сиділи мовчки, дивилися на нічне небо й слухали, як довкола них шумить ліс. За парканом щось тихо цвірінькнуло. Спочатку вони не звернули на це уваги. Але приглушений писк почувся знову.
— Певно, це заблукало чиєсь курча, — сказав Макар. — Або ягнятко…
Писк повторився. І цього разу він був не схожий на курячий.
— Ні, це не курчатко, — з острахом прошепотіла Марія.
Вони прислухалися. Писк перетворився на суцільний тоненький плач.
— І не ягнятко… — додав Макар, підводячись із порогу.
і — І не телятко… — сказала Марія і перехрестилася.
Не змовляючись, вони одночасно кинулися до хвіртки. Відчинили її і побачили немовля, загорнуте в стару хустку.
Треба сказати, що таке часом траплялося: якась бідна мати підкидала під поріг багатого обійстя своє дитя.
— Бог послав нам дитину, — сказала Марія, піднімаючи маля з холодної землі.
— Треба повідомити про це урядника, — невпевнено сказав Макар.
— У жодному разі! — скрикнула Марія. — Ми стільки років молилися про це диво! І воно сталося! Невже ти хочеш віддати це чудове немовля до сиротинця?!
Вона піднесла малюка до обличчя Макара, щоб він міг краще роздивитися дитину. І дитина, припинивши скиглити, посміхнулася Макарові.
— Що ж, — зітхнув він, — нехай так і буде. Заберемо його собі. І будемо вважати, що це наша дитина, якщо Бог не дає своїх.
Так і вирішили.
Малюка охрестили Яремою. І почали виховувати як власного сина…
— Діду, чому ми ніколи не чули про цього Ярему? — запитав я.
— А що ви могли про нього чути? — відповів дід Олег. — Не лишилося від нього пам'яті. Нащадків у нього не було. А після вбивства Макара він виїхав кудись за кордон. І шляхи його загубилися…
— Нещасною він був людиною… — додала бабуся Ліда.
І ми з Нійолє, мов флюґери, повернули голови в її бік:
— Чому нещасною?!!
— Може, й так… — зітхнув дід Олег. — Кожен має право на свою думку. — І, звертаючись до нас, сказав: — Зараз бабця розповість вам свою версію!
— І розповім! — весело сказала бабуся й сіла поруч із нами.
Я пошкодував, що не можу все занотувати у свій щоденник, щоб потім не заплутатись у фактах. Але подумав, що Шерлок Холмс теж нічого не занотовував, покладався на свій розум і пам'ять. Тому просто вирішив уважно вислухати «версію» бабусі Ліди. А вона була такою…
Версія бабусі Ліди
…Ярема ріс хворобливим і доволі відлюдкуватим хлопчиком. До того ж, хтось із мешканців села повідомив йому, що він не є рідним сином родини, а лише підкидьком. Або, як кажуть у селі, байстрюком. Хлопець не міг пройтися селом, щоб не почути знущальні слова: «Байстрюк! Байстрюк!» Як не заспокоювали його прийомні батьки, як не переконували у своїй любові, хлопець похмурнів з кожним днем.
А тоді сталася подія, яка геть засмутила його: у подружжя нарешті народилася власна дитина.
Це і був Арсен…
На честь його народження Макар улаштував великий бенкет для всього села. Навіть виписав зі столиці феєрверки. Весь день і всю ніч на подвір'ї грали музики, лилося рікою вино, смажилася баранина та свинина. Усі танцювали й раділи. Лише на горищі заливався гіркими сльозами хлопчик — Ярема.
Але Марія не забула про свого старшого сина. Коли немовля заснуло, вона кинулася шукати Ярему. І знайшла на горищі — хлопчик лежав на соломі з червоними від сліз очима і стиснутими кулаками.
— Тепер ви не будете мене любити! — сказав він названій матері.
Марія обняла його і запевнила, що він помиляється.
— Ти тепер дуже поважна особа — старший брат! — сказала вона.
Почувши таке, Ярема припинив плакати і, здається, заспокоївся.
З того часу він став ще більше допомагати батькам у роботі, кидався виконувати будь-яке завдання наввипередки з найманими робітниками, був слухняним і покірним. Він хотів, щоб батьки любили його більше за Арсена.
І хоч як це дивно, але зрештою так і сталося!