11 Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв.

12 Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське.

13 Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його.

14 Тодї кожний, - мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, - розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй;

15 Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне.

16 Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять.

17 Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі.

18 Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує.

19 І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру.

20 Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати.

21 Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати.

22 Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках.

Iсаія 13

1 Б лизько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.

2 І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.

3 І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,

4 То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж!

5 Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,

6 Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,

7 Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;

8 Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!

9 Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;

10 А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!

11 Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!

12 Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!

13 Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;

14 Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.

15 А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.

16 Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?

17 Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?

18 Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;

19 Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть,

20 Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!

21 Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.

22 Так, встану на них - говорить Господь Саваот - і вигублю імя Вавилону до нащадку - й сина й внука, говорить Господь.

23 І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.

24 Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться,

25 Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.

26 Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;

27 Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, - хто її відверне?

28 В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово: