23 І осьвячу велике імя моє, знеславлене між народами, що посеред них ви знеславили його, й зрозуміють народи, що я - Господь, говорить Господь Бог, як явлю себе сьвятим перед очима в них.

24 І заберу вас ізміж народів, позбиравши вас із усїх земель, і переведу вас у вашу рідну країну.

25 І вилию на вас чисту воду, й станете чисті від усїх ваших нечистот, і від усїх ваших ідолів очищу вас.

26 І вложу вам нове серце й дам нового духа, й викину камяне серце з вашого тїла, а дам вам серце мясне.

27 І вдихну в нутро ваше духа мого, й учиню, що будете ходити в заповідях моїх, та хоронити й виповняти постанови мої.

28 І жити мете в землї, що я надїлив отцям вашим, і будете моїм народом, а я буду вашим Богом.

29 І очищу вас од усїх нечистот ваших, і викличу вроджай і намножу його, й не дозволю, щоб терпіли голоднечу.

30 І намножу вам плоду деревного й уроджаю на псплях, щоб вам уже не доводилось приймати наруги від народів ізза голоднечі.

31 Тодї спогадаєте про ваші ледачі дороги та про ваші вчинки недобрі, й гидувати мете самі собою за ваші провини й за гидоти ваші.

32 Та не задля вас удїю се, говорить Господь Бог, - знайте се! Соромтесь і червонїйте за ваші поступки, доме Ізраїля!

33 Так говорить Господь Бог: Того часу, як очищу вас од усїх ваших провин, і позалюднюю городи, й знов будуть позабудовувані руйновища,

34 А спустошену землю будуть знов порати, тую землю, що лежала опустїлою перед очима в кожного, хто мимо проходив, -

35 Тодї будуть мовляти: Ось, та опустїла земля зробилась, наче сад Едемський, а ті порозвалювані, порозбивані, обезлюдїлі міста - тепер утверджені, й залюднені!

36 І зрозуміють народи в округи вас, що я, Господь, повалене знов будую, а попустошене знов засаджую. Я, Господь, сказав - і справдив.

37 Так говорить Господь Бог: Ось, і в тому ще покажу ласку мою домові Ізрайлевому: я намножу його людьми, як отару овечу.

38 Як без лїку буває жертовних овець у Ерусалимі під час великих сьвят, оттак переповнені будуть людьми міста, передше безлюдні, і спізнають, що я - Господь.

Езекiїль 37

1 Спочила ж на менї рука Господня, й вивів мене Господь в дусї та й з'упинив мене посеред поля, і було там повно кістяків.

2 І обвів мене навкруги, й оце лежало їх дуже багато по полі, а всї були дуже сухі.

3 І промовив до мене: Сину чоловічий! чи сї костї ожиють? А я відказав: Господи Боже, ти один знаєш се.

4 І промовив до мене: Вискажи пророцтво про сї кістяки й скажи їм: Ви, кістяки сухі, вислухайте слово Господнє!

5 Та к говорить Господь Бог до сих костей: Ось, я вдихну в вас духа, щоб ви поробились ізнов живими.

6 І обложу вас жилами й поростете тїлом і покрию вас скірою, й повдихаю дух у вас, і станете живими, та й зрозумієте, що я - Господь.

7 Я виповів пророцтво, як менї заповіджено; й ось, як я ще пророкував, постав шелест, і почали кістки рухатись і кістка до кістки приставати.

8 І постеріг я, аж ось на них жили, й поросли вони тїлом, а зверхи покрила їх кожа, тілько не було ще дихання в них.

9 Тодї сказав він менї: Вискажи пророцтво духові, вискажи пророцтво, сину чоловічий, та й промов до духа: Так говорить Господь Бог: Із чотирьох вітрів прийди, духу, та й подихни на сї повбивані, а вони ожиють.

10 Я виповів пророцтво, як він заповів менї, аж ось, повходив у них дух, і вони ожили та повставали на ноги - дуже, дуже багато люда.

11 І сказав він до мене: Сину чоловічий! Отті костї - се все дом Ізраїля. Вони мовляють: Костї наші висхли, надїя наша зникла; ми бо відорвані від кореня.

12 Тим же то вискажи пророцтво й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я поодчиняю гроби ваші, й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, та й заведу вас у землю Ізрайлеву.

13 І зрозумієте, що я - Господь, як повідчиняю ваші гроби й повиводжу вас, мій народе, з гробів ваших,

14 І дам вам духа мого, й ви знов ожиєте, й розміщу вас по землї вашій, а тодї взнаєте, що я, Господь, сказав се - й справдив, говорить Господь.

15 І надійшло до мене слово Господнє:

16 Сину чоловічий! возьми одну палицю та й напиши на їй: Юдї й з'єднаним із ним синам Ізрайлевим; та й возьми ще другу палицю, та й напиши на їй: Йосифові - а се палиця Ефраїмова й всего з'єднаного з ним дому Ізрайлевого.

17 І склади їх одну з другою в одну палицю, щоб вони в руцї твоїй були одно.

18 І як питати муть у тебе земляки твої: Чи не з'ясуєш нам, що се має значити?

19 То скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я возьму жезло Йосифове, що в руцї Ефраїмовій й з'єдинених із ним поколїнь Ізраїлських, та й притулю його до жезла Юдиного, й зроблю їх одним жезлом в руцї в Юди.