— …абортах.

— Та ні ж! Праву на аборти нічого не загрожує у штаті Мен, та й у Деррі теж, що б там не говорила Сьюзен Дей. Справа в тому, чия команда краща. Справа в тому, на чиєму боці Бог. Справа в тому, хто правий. Як би я хотів, щоб усі вони проспівали: «Ми чемпіони» — і напилися до чортиків.

Ральф розсміявся, закинувши голову. Лейдекер розсміявся разом з ним.

— Звичайно, вони дуболоми, — знизавши плечима, закінчив він. — Але вони наші дуболоми. Вам здається, що я жартую? Ні. Центр допомоги, «Друзі життя», «Вартові тіла», «Наша справа»… Усі вони наші ослячі сраки, і я, слово честі, не проти того, щоб доглядати за своїми. Саме тому я й вибрав свою роботу, саме тому я й залишаюся тут. І ви вже даруйте мені, якщо я божеволію від думки, що мені доведеться охороняти якусь довгоногу Міс Америка з Нью-Йорка, яка хоче прилетіти сюди, виголосити провокаційну промову, а потім змитися, прихопивши з собою кілька публікацій власних інтерв’ю і достатньо матеріалу для чергового розділу нової книги. Нам в обличчя вона буде говорити, яке ми прекрасне плем’я травоїдних, а повернувшись у розкішні апартаменти на Парк-авеню, розповість своїм друзям про те, що їй ніяк не вдається змити лайно наших паперових фабрик з її чудового волосся. Вона ж жінка… І якщо нам пощастить, то все заспокоїться, ніхто не загине й не постраждає.

Ральф уже не сумнівався в значенні цих зеленуватих іскорок.

— Але ви налякані? — запитав він.

Лейдекер здивовано глянув на нього:

— Дуже помітно?

— Трохи, — відповів Ральф і подумав: «Тільки по твоїй аурі, Джоне. Тільки по аурі».

— Так, я наляканий. На особистому рівні я боюся провалити завдання, яке нічим не компенсувати, якщо справи підуть погано. На професійному рівні я боюся, що з нею щось станеться під час мого чергування. На громадському рівні я просто тремчу від усвідомлення того, що може статися, якщо виникне конфронтація і джина випустять із пляшки… Ще кави, Ральфе?

— Ні, дякую. До того ж мені час іти. А що буде з Пікерінгом?

Насправді його не дуже цікавила доля Чарлі Пікерінґа, але товстун-поліцейський цілком може насторожитися, якщо в першу чергу Ральф запитає про Мей Лочер, а не про Пікерінґа. Йому це видасться навіть підозрілим.

— Стів Андерсон — помічник окружного прокурора, який розмовляв з вами, і призначений судом адвокат Пікерінґа гарують зараз, мов коняки. Адвокат Пікерінга стверджуватиме, що зуміє домогтися для свого клієнта — до речі, думка про те, що Чарлі Пікерінґ може бути чиїмось клієнтом, просто не вкладається у мене в голові — обвинувачення в нападі другого ступеня тяжкості. Андерсон натомість буде стверджувати, що Пікерінґа час добряче провчити й сховати якомога надійніше, і висуне обвинувачення у спробі вбивства. Адвокат Пікерінґа зробить вигляд, що він шокований, і завтра вашого приятеля звинуватять у нападі першого ступеня із застосуванням холодної зброї. У результаті справу винесуть на розгляд суду. Потім, можливо в грудні, та радше наступного року, вас викличуть як головного свідка.

— А як щодо застави?

— Можливо, заставу визначать у розмірі сорока тисяч доларів. Можна внести десять відсотків готівкою, якщо під іншу частину є гарантії, але в Чарлі Пікерінга немає будинку, машини, навіть годинника фірми «Таймекс». У підсумку він може опинитися в Джуніпер-Гілл, але ціль гри інша. Цього разу ми хочемо надовго забрати його з вулиці, а стосовно таких людей, як Чарлі, саме це стає метою.

— Чи є шанс, що «Друзі життя» внесуть за нього заставу?

— Немає. Останній тиждень Ед Діпно багато часу проводив із Чарлі, вони удвох попивали каву в Бейчел-шоп. Уявляю, як Ед викладав йому таємницю центуріонів і Царя Діамантів…

— Ед називає його Кривавим Царем…

— Та як завгодно, — Лейдекер махнув рукою. — Але я уявляю, як він пояснював йому, що ви права рука диявола і що тільки така кмітлива, хоробра й рішуча людина, як Чарлі Пікерінґ, може прибрати вас із дороги.

— Ви уявляєте його такою собі комп’ютерною програмою, — сказав Ральф. Він згадав Еда Діпно, який грав з ним у шахи незадовго до хвороби Керолайн. Той Ед був інтелігентною, з умінням красиво викладати свої думки, цивілізованою людиною з величезним запасом доброти. Ральф дотепер не міг зіставити того Еда з нинішнім, але ж сутність Еда відкрилася йому вперше ще в липні 1992 року. Сьогоднішній Ед змушував думати про себе, як про «бійцівського півня».

— Не просто комп’ютерною програмою, а небезпечною комп’ютерною програмою, — наголосив Лейдекер. — Для нього Чарлі всього лише знаряддя, подоба ножа, яким чистять яблуко. Якщо в такого ножа відскакує лезо, ніхто не біжить до точильника, щоб замінити його на нове, до чого така турбота. Ніж просто викидають у сміттєвий бак, а натомість купують новий. Саме так і поводяться хлопці типу Еда Діпно з хлопцями типу Чарлі Пікерінґа, а тому що Ед і є «Друзі життя» — принаймні зараз, — не думаю, що є причини хвилюватися щодо звільнення Чарлі під заставу. За кілька днів він буде цілковито самотній.

— Зрозуміло, — мовив Ральф. Його трохи стривожило оте співчуття до Пікерінга. — Я хочу подякувати вам за те, що моє ім’я не потрапило в газети… Якщо ви мали до цього відношення.

«Деррі ньюс» у колонці поліцейської хроніки помістила коротеньку замітку про інцидент, повідомивши тільки, що Чарльз Г. Пікерінг був арештований за «збройний напад» у приміщенні публічної бібліотеки.

— Іноді ми просимо їх про послугу, іноді вони звертаються до нас із проханням, — сказав Лейдекер, підводячись. — Так уже влаштований світ. Якби недоумки з «Друзів життя» і педанти з «Друзів Центру» зрозуміли це, працювати стало б набагато легше.

Ральф витяг скручений плакат зі слоником Дембо із кошика для сміття і запитав:

— Можна мені забрати плакат? Я знаю одне маля, якому сподобається слоник.

Лейдекер розвів руками:

— Ви мій гість — вважайте це маленьким призом за хорошу поведінку. Тільки не просіть у мене дамських трусиків з вирізаною промежиною.

Ральф розсміявся:

— О, я не збираюся зазіхати на вашу власність.

— А якщо серйозно, я вдячний, що ви прийшли, Ральфе. Спасибі.

— Мені це було неважко. — Потягнувшись через стіл, Ральф потиснув руку Лейдекеру і рушив до дверей. Він почувався до абсурдності нерозумно, немов був лейтенантом Коломбо з телесеріалу — усе, що йому потрібно, це старий теплий плащ. Уже взявшись за дверну ручку, він повернувся.