«Ти почула мене, Мати!» — донеслося до нього одночасно з плюскотом повені і голосом Голомозого: «Ти дуже вчасно допетрав, Витискуваче!» А ще він почув крики тисяч викрадених немовлят і рев Закреслюючих Істот й сирітське рохкання Мідного Паця при розтрощеній садхузаґом Сцені…

Блискавка, що спопелила Повноважне Втілення Карни в Опорній Реальності, була у сотні разів потужніша від блискавки в ункторії. Її бачили втікачі-зміївчани з висоти Хирлицького водорозділу. Її спостерігали вартові підскарбія Сокольського на переправі і залишки сотні Приблуди, оточені водою на дузі Костянтинівського шляху. Її світловий вибух помітили навіть у Проскурові і в таборі полковника Кривоноса, і багатьом у той вечір здалося, що світ розколото навпіл і янгольські сурми скликають сойм праведників у долину Армаґедона. Велетенська блискавка потрапила у літописи та легенди, які розповідали свідки й діти свідків до часів Гайдамаччини, і був один, хто бачив її з відстані п'ятсот кроків. Ім'я та чин найближчого свідка перекази не зберегли, але цей невідомий божився і клявся життям рідних, що Велика блискавка була подібна до небесного дерева з пишним корінням, що огорнуло потоками блакитного вогню цілу Горбату гору. Він розповідав також, що блискавка повбивала з півсотні ведмедів, котрі рятувалися на Горбатій від повені, але цьому числу ніхто не повірив.

Станіслав

2001—2002 р.

Перелік помилок друкованого оригіналу, помічених та виправлених верстальником електронної версії

Стор. 31: Допоки не даси мені відповідей і я не переконаюся в (іхній =>) їхній істинності, нікуди з тобою не піду!

Стор. 53: Воно розбіжиться, тільки-но (побаче =>) побачить живого садхузаґа.

Стор. 77: Опадлійське бароко здавалося невичерпним щодо оздоблення фронтонів, фризів, ніш, медальйонів та (архітаврів =>) архітравів.

Стор. 78: Вулиця, затиснута триповерховими палацами, несподівано улилася до круглої площі, прикрашеної бовванами невизначеної — а радше подвійної — статі, а також статуями страхітливо мускулястих чоловіків з (настовбученими =>) настовбурченими у бік гермафродитів прутнями.

Стор. 86-87: «Не треба бути настільки помисливою й недовірливою, моя (неперевешена =>) неперевершена панно», — похитав головою отаман і спробував поцілувати Гелену.

Стор. 89: Каштан відлетів до стіни, з полиць попадали миски, (макитри =>) макітри і крашанки.

Стор. 101: Їхнє замогильне палахкотіння вихоплювало з надр саркофагів шипасті хвости, роззявлені пащі, (настовбучені =>) настовбурчені штрикала та гребені різноманітних монстрів.

Стор. 109: Будь-що почекає у цьому клятому (Опадла =>) Опадлі, тільки не Театр.

Стор. 143: Може тепер на кожного напасти, (нечувайтеся =>) начувайтеся.

Стор. 167: «Але ж Ви знаєте, що занедбаний храм знаходиться на (священій =>) священній землі Кібели57, а сьогодні четвертий день тижня».

Стор. 170: Краєм ока він побачив жінок у чорному, що бігли до нього, і почув (іхнє =>) їхнє вищання.

Стор. 189: Мозаїчна підлога, вистелена оніксом і (лазурітом =>) лазуритом, сяяла жовтими та синіми блискітками.