Невимовно зрадівши, Джеймі вказав на іглу й зробив жест, що мав означати: «їсти». Тепер незнайомець усміхнувся вже широко і, на превеликий подив Джеймі, сказав по-англійському:

— Атож. Ми їмо «тукту» — оленів. Але той хлопець — він поводиться так, ніби хоче з'їсти мене!

Він указав пальцем на іглу, і Джеймі, обернувшись, побачив Авасіна, який стояв, роззявивши рота, й лупав на них очима. В руках у нього все ще була рушниця. Авасін мав вельми дурний вигляд: нижня щелепа в нього відвисла, очі вирячилися так, що, здавалось, от-от вискочать з орбіт.

Коли Джеймі перешкодив йому вистрелити з рушниці, Авасін вирішив, що його друг просто збожеволів. Та хоч який наляканий, індіянин кинувся рятувати Джеймі від жахливої смерті, що — він не сумнівався в цьому — чатувала на нього надворі. Проповзши лазом, він приготувався дорого віддати своє життя, захищаючи Джеймі од ворога, але замість кривавої сцени розправи побачив бійку між собаками, а потім став свідком того, як страшний незнайомець, цей ескімос, цей пожирач сирого м'яса, весело всміхнувся до Джеймі і заговорив по-англійському!

Це вже було занадто для Авасіна. Рушниця вислизнула з його рук і уткнулася дулом в сніг. Дивлячись на нього, Джеймі зайшовся нестримним реготом. Незнайомець теж розсміявся, а Авасін спромігся тільки покрутити головою, неначе все ще не міг повірити власним очам…

За годину всі троє сиділи в іглу, з апетитом уминаючи м'ясо, котре незнайомець, який сказав, що його звуть Пітюк, приніс зі своїх нарт.

Англійську мову Пітюк знав не дуже, і спочатку хлопці насилу розуміли його. Та наступного дня, коли хлопці втрьох від'їздили від маленького іглу в напрямі річки Казон, до ескімоського селища, Джеймі й Авасін уже знали, в загальних рисах, цікаву історію життя свого нового приятеля.

Ця історія розпочалася сімнадцять років тому, коли Пітюк народився в іглу недалеко від річки Казон. Його мати була ескімоска, а батько був білий той самий білий, що двадцять років тому вирушив з берега озера Та-наут на північ торгувати з ескімосами, а назад так і не повернувся, залишивши по собі тільки хату, руїни якої індіяни й досі називали факторією Рудоволосого.

Молодий англієць дістався тоді до країни ескімосів, але там з ним стався нещасливий випадок, який мало не коштував йому життя: його нарти перевернулися разом з ним, налетівши на обмерзлий кригою валун. Ескімоси знайшли торговця, одвезли до свого селища й там відходили. Через деяких час він одружився з ескімоскою, і за рік чи два в них народився син Пітюк.

Англієць весь час мріяв повернутися з дружиною й сином на свою далеку батьківщину, але рани його не вигоювалися, і коли Пітюкові було тільки чотири роки, його батько помер.

Перед смертю хворий торговець зробив усе, щоб забезпечити повернення свого сина до країни білих людей. Він навчив матір Пітюка говорити по-англійськи і взяв з неї слово, що вона й хлопця навчить цієї мови. Крім того, мати пообіцяла, що коли син підросте, вона відпустить його на південь — до батькових білих одноплемінників.

Мати Пітюка щиро прагнула виконати свою обіцянку. Але ні вона, ані інші ескімоси ніколи не наважувалися спускатися на південь, у ліси, бо ескімоси боялися індіянів ще більше, ніж індіяни боялися їх. Отож, коли Пітюк підріс і навчився керувати собачим запрягом, він сам почав шукати зустрічі із загадковими мешканцями півдня.

Саме Пітюк, який спробував спізнатися з мисливцями Деніказі на березі Річки Замерзлого Озера, мимоволі спричинився до того, що Джеймі й Авасін стали полоненими снігової пустелі. Але зробив він це, певна річ, ненавмисно, і хоч багато лиха натерпілися згодом хлопці, Пітюк повною мірою спокутував тепер свою провину, врятувавши їм життя.

Реакція чіпевеїв на його появу коло їхнього табору тієї ночі відбила б охоту зустрічатися з ними будь-кому, але тільки не Пітюкові. Він усе ще сподівався, що йому пощастить виконати батькову волю.

Одного дня, від'їхавши досить далеко від селища в пошуках двох собак, які відбігли своїх (тих самих лайок, що їх знайшли Джеймі й Авасін), хлопець натрапив на Табір Кам'яного Іглу на березі Річки Замерзлого Озера, і в душі його знов спалахнула надія.

В ескімоських снігоступах, зроблених з напнутої на круглі лозові рами оленячої шкури, він обійшов покинутий табір, сподіваючись знайти якусь провідну нитку, що полила б його до батькової країни. І саме оті круглі таємничі сліди його снігоступів хлопці знайшли згодом коло своєї криївки.

Пітюк не підозрював, що хлопці оселилися в Затишній Полонині, але на початку він кілька разів обходив південні відноги Ідтен-сету, сподіваючись знайти там людей, що спорудили склади в Таборі Кам'яного Іглу. Під час однієї такої подорожі Пітюк збудував маленьке іглу в тундрі, в тому місці, де він звичайно робив свій перший нічний привал, щоб другого дня вирушити далі на захід чи на схід. Це іглу і врятувало життя Джеймі та Авасінові, коли на них налетіла пурга.