– Камера витримає? – захвилювалась жінка, оглядаючи білу стіну.

– Якщо що, заспокійливе готове? – спитав командир Крістенсен у охоронця дверей у камеру з нотками тривоги в голосі, а той, кивнувши, дістав із кишені шприц. – Ми не маємо виходу. Джеремі, вставайте та схопіть її за обидві руки!

– Це небезпечно, Брюсе! – наполягала Зен підвищеним голосом.

Джеремі почав повільно підходити до дитини – вона стиснулася на ліжку, схлипуючи від страху, і, не розуміючи, що з нею хочуть зробити, виставила руки для захисту вперед. Здавалося, все ідеально, але варто було чоловікові взятися за тонкі ручки, як дівчинка страшно, немов в агонії, закричала.

– А-а-а-а-а! – чоловіка знову з силою відкинуло до стіни; його тіло сповзло по ній, осівши в кутку. Але він уже не підвівся; крізь прозору частину костюма виднілася густа кров, що капала на його обличчя.

– Ось! – командир почав показувати пальцем у камеру і радісно звертатися до вченої. – Дивіться, це сила, яку ми шукали! Залишилося тільки приборкати її! – він стиснув руку в кулак, неприродньо посміхаючись. – Це ідеальна зброя, Зен!

Жінка кивнула, але в її очах швидше зчитався страх, ніж захоплення. Але виду вона не подала, тільки прикривши долонею рота.

– Може, ми створимо якусь сироватку, щоби можна було контролювати її здібності? – продовжував уголос міркувати командир, водночас жестами наказуючи охоронцеві біля дверей вколоти дівчинці заспокійливе. – Це ж величезна сила!

Охоронець вбіг у кімнату і, притиснувши дівчинку, що відчайдушно смикалася, до ліжка, вколов у її худу руку заспокійливе, здається, занадто глибоко ввівши голку шприца. Переконавшись у тому, що дитина не чинить опір, він відпустив її, стрімко вийшовши з кімнати. Не минуло й хвилини, а дівчинка, що забилася в кут, заплющивши очі, спочатку впустила голову на груди, а потім завалилася на бік, підтягуючи коліна до підборіддя; русяве волосся впало на її обличчя, приховуючи привабливі дитячі риси. Видно було не дуже – відстань таки робила свою справу – але дівчинка тихенько засопіла. Всі по той бік скла, здається, видихнули. Поки що ця бомба сповільненої дії спить. Та й нехай спить, аби не громила нічого.

***

Вже за годину в кабінеті капітана обговорювали цей день. Було тихо, спокійно, але чомусь дуже тужливо.

– Чому вони завжди виявляють свої сили, тільки коли зляться?! – дивувався капітан, розгублено оглядаючи помешкання і ніби шукаючи в холодних стінах відповіді на свої жахливо нерозв’язні запитання. – У кіно, в іграх, у книгах?

– Може, то був страх? Вона злякалася, і в цей момент сила захистила її, – припустила лікар, важко зітхаючи. – Якщо вона не може взагалі контролювати свою силу?

– Може, – уперто заперечив командир, – ми тестували її і без вас, видно, як піддослідна веде рукою у бік погрози і тоді відбувається поштовх, – невесело хмикнувши, чоловік продовжив: – Але ця спроба була найуспішнішою. Джеремі шкода йому розірвало всі внутрішні органи, але не від удару, а від сили цієї дівчинки. Що б там не було, військові підрозділи Актеону стануть найуспішнішими у світі.

– Я ж тільки очистила ім’я компанії, – зітхнула жінка, поправляючи волосся, – акціонери незадоволені тим, що енергетична компанія витрачає мільйони на цю лабораторію.

– І що вам потрібне? – роздратовано поцікавився чоловік.

– «Akteon Energy» зазнає збитків, на офшорних рахунках є ще близько двадцяти мільйонів, але всі вони мають забезпечити цю лабораторію, але ж ми обслуговуємо електрокомунікації Зеніту та сусіднього міста. І тут такими темпами через два місяці мені не буде чим платити зарплату звичайним робітникам, – жінка зітхнула і сіла за стіл, розводячи руками і з сумною усмішкою дивлячись на співрозмовника. – Ми маємо відмовитися від забезпечення електроенергією напівмертвого міста та зосередитись на Зеніті.

– Гаразд, – командир зупинив Зен, – можна зареєструвати прикриття – «Akteon Energy Tech» і офіційно співпрацювати з нами, тоді ми як урядова організація зможемо спонсорувати цю компанію, гроші з офшорного рахунку можете пустити на рахунок основної компанії, але невеликими сумами. Поговоріть з акціонерами, час офіційно співпрацювати з військовими технологіями, – командир простяг доктору папку, в якій зберігалися дані на Ванессу; його рука, здається, трохи тремтіла. – Копія готова, тут ми все почистили, виписка від коронера та звіт про розтин на останній сторінці. Надайте папку батькам піддослідної, – Зен прочитала висновок про смерть, а також звіт про розтин.

– Сердечний приступ? – Сьюзан здивовано підняла брови, глянувши на співрозмовника з неприхованим подивом. – А тіло значить в крематорій?

– Там все описано, – холодно заявив чоловік, теж дивлячись на документи в руках лікаря. – Ванесса не витримала припадку.

– Добре. Мої люди продовжують шукати джерело, але поки що – нічого.

Конец ознакомительного фрагмента.