— То що з того виходить?

— А те, що існує імовірність, що до вашої квартири приходив несправжній збирач плати. Схоже, начебто хтось, прикинувшись службовцем «NHK», стукав у двері. Співрозмовник з радіотелевізійної корпорації також занепокоївся. Бо поява фальшивого збирача абонентної плати для них неприємна. Його начальник хотів, якщо можна, зустрітися безпосередньо зі мною і все обговорити. Звісно, я відмовився. Мовляв, шкоди нам не завдано, тож не варто надмірно роздувати цю справу.

— А може, той чоловік душевнохворий або переслідує мене?

— Гадаю, що ваш переслідувач такого не робив би. Не мав би з цього жодної користі, а тільки насторожив би вас.

— А чому той чоловік, навіть якщо він душевнохворий, вибрав саме мою квартиру? Хоча є багато інших. Я стараюся робити, щоб світла в кімнаті не було видно знадвору, й ходжу тихо, майже навшпиньки. Вікна постійно заслоняю і не сушу білизни на веранді. І все-таки той чоловік вибрав мою квартиру й стукав. Знає, що я переховуюсь. Або стверджує, що знає. І якось намагається змусити мене відчинити двері.

— Думаєте, він ще раз прийде?

— Не знаю. Але якщо він всерйоз намагається змусити мене відчинити двері, то, мабуть, приходитиме доти, доки свого не доб'ється.

— І це вас лякає?

— Ні, не лякає, — відповіла Аомаме. — Просто це мені не подобається.

— Як, звісно, й мені. Та навіть якщо той фальшивий збирач плати знову прийде, ми не можемо звертатися до «NHK» або до поліції. А якщо ви подзвонити про його прихід і я негайно вирушу до вас, то, можливо, його вже не застану.

— Я сама дам собі з ним раду, — сказала Аомаме. — Хоч би скільки він мене провокував, я не відчиню дверей.

— Він, мабуть, вдасться до різних провокацій.

— Можливо, — погодилася Аомаме.

Тамару коротко відкашлявся і змінив тему розмови.

— Засоби тесту отримали?

— Його результат позитивний, — просто відповіла Аомаме.

— Значить, попалися?

— Саме так. Спробувала два різновиди тесту, але результат той самий.

Запала мовчанка, схожа на літографію, на якій ще не вирізьблено ієрогліфів.

— Не сумніваєтеся?

— Від самого початку я про це знала. А тест — лише підтвердження.

Якийсь час Тамару гладив пучками пальців цю літографію мовчання.

— Мушу вас одверто запитати, — сказав Тамару. — Ви збираєтеся народити чи перервати вагітність?

— Не перериватиму.

— Тобто народите?

— Якщо все піде добре, пологи настануть у червні-липні наступного року.

Тамару прикинув у голові цифри.

— Якщо так, то нам доведеться дещо змінити в наших планах.

— Вибачте.

— Не варто, — відповів Тамару. — У будь-якій ситуації всі жінки мають право народити дитину й дістати надійний захист.

— Як у Декларації про права людини, — сказала Аомаме.

— А ще мене цікавить: ви здогадуєтеся, хто — батько?

— Після червня я ні з ким не мала статевих стосунків.

— Так що, сталося начебто непорочне зачаття?

— Якщо так сказати, то побожні люди, мабуть, розсердяться.

— Взагалі якщо зробити щось незвичне, то обов'язково хтось сердитиметься, — сказав Тамару. — Однак якщо ви завагітніли, то треба якомога раніше пройти обстеження спеціаліста. Залишатися самій у цій квартирі до пологів не годиться.

Аомаме зітхнула.

— Залишіть мене тут до кінця року, я вам клопоту не завдам.

Тамару на хвильку замовк. А тоді відповів:

— Як ми й домовилися, побудьте в цій квартирі до кінця року. Але на початку наступного вам доведеться переїхати в безпечніше місце, де легше отримати медичну допомогу. Ви розумієте?

— Розумію, — відповіла Аомаме. Але не мала певності. «Якщо я не зустрінуся з Тенґо, то хіба зможу звідси поїхати?» — подумала вона.

— Одного разу жінка завагітніла від мене, — сказав Тамару.

Якийсь час Аомаме мовчала.

— Від вас? Але ж ви…

— Це правда. Я — «голубий». Безкомпромісний. Здавна і тепер. Таким залишуся і в майбутньому.

— Але від вас жінка завагітніла.

— Будь-хто може помилитися, — сказав Тамару. Однак в його словах не відчувався гумор. — Не буду докладно розводитися, це було в молодості. Лише один раз. І то попався.