Аомаме поговорила із господинею садиби в Адзабу. Того дня Тамару, обговоривши з Аомаме кілька справ, передав слухавку господині. Розмова, принаймні спочатку, не торкалася безпосередньою становища Аомаме й обходилася загальними словами.

— Нове місце для вас уже приготовано, — сказала господиня. — Там ви зробите те, що намітили.У такій безпеці регулярно отримаєте консультацію фахівців. Якщо захочете, то можете негайно туди переселитися.

Невже треба відкрити старій господині те, що люди націлилися на її маленьке створіння?Те, що уві сні два типи із секти «Сакіґаке» хотіли забрати в неї дитину. І те, що, можливо, у спробі фальшивого збирача плати «NHK» відчинити двері її квартири була така сама мета. Однак Аомаме передумала. Вона довіряла старій пані. Любила й поважала її. Але зараз головна проблема в іншому: на якому боці світу вона живе?

— Як почуваєтеся? — спитала господиня садиби з Адзабу.

Аомаме відповіла, що все йде добре, без проблем.

— Це найважливіше, — сказала господиня. — Та ваш голос звучить начебто трохи по-іншому, ніж завжди. Може, мені так здається, але в ньому вчувається якась тверда настороженість. Якщо вас щось, навіть найменше, непокоїть, сміливо нам повідомляйте. Гадаю, ми зможемо чимось зарадити.

— Можливо, непомітно нерви напружилися від перебування на одному місці, — спокійним тоном відповіла Аомаме. — Я всю увагу присвячую збереженню здоров'я. Бо це, як-не-як, мій фах.

— Звичайно, — погодилася стара господиня й зробила коротку паузу. — Недавно протягом кількох днів навколо нашої садиби крутився якийсь підозрілий чоловік. Особливо цікавився начебто притулком для жінок. Троє з них, що бачили його зображення у спостережній відеокамері, з ним ніколи не стикалися. Можливо, він розшукує вас?

Аомаме злегка насупилася.

— Виходить, що зв'язок між нами став відомий?

— Не знаю. Але й така можливість не виключена.У цього чоловіка досить дивна зовнішність. Велика здеформована голова. Сплюснута й майже лиса. Невисокого зросту, присадкуватий, з короткими ногами. Не пам'ятаєте такого?

Сплюснута лиса голова?

— З веранди моєї квартири я часто спостерігаю за людьми, що проходять вулицею. Але подібного чоловіка не помічала. Кажете, що його зовнішній вигляд може привернути до себе людську увагу?

— Дуже. Він скидається на яскравого клоуна, що виступає в цирку. Якщо вониприслали його стежити за нашою садибою, то їхній вибір треба назвати дивним.

Аомаме з цим погодилася. Та навряд чи секта «Сакіґаке» навмисне вибрала людину з такою примітною зовнішністю на роль детектива. Адже вони, напевне, не відчували браку кадрів. А що, як цей чоловік не має жодного стосунку до секти й вони ще не знають про зв'язок між Аомаме й старою господинею? Та все-таки, власне, хто він такий і з якою метою стежить за жіночим притулком? Можливо, він той самий фальшивий збирач плати «NHK», що настирливо стукає у двері? Звісно, нема підстав вважати, що це одна й та ж людина. Тільки ексцентрична поведінка фальшивого збирача плати й дивна зовнішність чоловіка, що тинявся біля садиби в Адзабу, вказують на їхню схожість.

— Як тільки помітите цього чоловіка, дайте нам знати. Може, доведеться вжити заходів.

Аомаме відповіла, що відразу повідомить.

Стара пані знову замовкла. Загалом несподівано. Бо під час телефонної розмови завжди поводилася по-діловому й ніколи часу не марнувала.

— А як ви почуваєтеся? — ненароком запитала Аомаме.

— Як завжди, непогано, — відповіла стара пані. Але в її голосі вчувалося легке вагання. Що теж дивувало.

Аомаме чекала продовження розмови.

— Тільки от останнім часом стала часто відчувати, що старію. Особливо після того, як ви зникли, — сказала нарешті, через силу, господиня.

— Я не зникла. Я перебуваю тут, — бадьорим голосом сказала Аомаме.

— Звісно, це правда. Ви там і я можу інколи з вами розмовляти. Та коли ми регулярно зустрічалися і робили вправи, я, здається, заряджалася від вас життєвими силами.

— Ви здавна мали в собі їхній природний запас. Я тільки допомагала вам їх методично добувати. І без мене ви самі дасте собі раду.

— Правду кажучи, ще недавно і я так думала, — сказала стара пані, захихотівши сухим голосом. — Я вважала себе особливою людиною. Однак час забирає потроху життя у всіх людей. Людина не вмирає відразу в певний час. А поволі, зсередини. І тільки згодом настає день остаточної розплати. Ніхто не може її уникнути. Людина зобов'язана платити за те, що отримала. Тільки тепер я усвідомила цю істину.

Людина зобов'язана платити за те, що отримала.Аомаме нахмурилася. Те саме сказав той фальшивий збирач плати «NHK».