— Скажіть, будь ласка, — запитала Сара, — ви не губили чотири пенси — срібну чотирипенсову монетку?

І вона простягнула жінці гроші.

Жінка подивилась на монетку, а потім на дівчинку — на її натхненне обличчя і подертий, проте колись дорогий одяг.

— На щастя, ні, — відповіла вона. — Ви її знайшли?

— Так, — відповіла Сара. — У канаві.

— Тоді заберіть її собі, — порадила жінка. — Вона, певно, лежала там уже з тиждень. Одному Богу відомо, хто її загубив. Ви ніколи цього не довідаєтесь.

— Я так і знала, — відповіла Сара, — але подумала, що буде правильно запитати у вас.

— Не кожен би так зробив, — мовила жінка, видаваючись водночас збентеженою, заінтригованою і доброзичливою. — Може, ви хочете щось придбати? — додала вона, помітивши, як Сара дивиться на булочки.

— Якщо можна, чотири булочки, — сказала Сара. — Адже вони коштують пенні за одну.

Жінка підійшла до вітрини й поклала булочки у паперовий пакунок.

Сара помітила, що до пакунка потрапило шість булочок.

— Вибачте, я просила чотири, — уточнила дівчинка. — У мене є тільки чотири пенси.

— Я покладу ще дві на додачу, — сказала жінка і приязно поглянула на дівчинку. — Наважусь припустити, що ви їх якось з’їсте. Ви голодні?

Перед Сариними очима поплив туман.

— Так, — відповіла вона, — я дуже голодна. Хочу подякувати вам за доброту, і… — Сара збиралась додати: «на вулиці є дівчинка, значно голодніша, ніж я». Та цієї миті до крамнички увійшло двоє чи троє покупців, і всі вони поспішали, тож Сарі лишилось тільки подякувати ще раз і вийти з булочної.

Жебрачка і досі сиділа, забившись у куток біля сходів. У своєму мокрому й брудному лахмітті вона виглядала просто страхітливо. Вона втупилась поперед себе, і в її погляді читалося заціпеніння і страждання. Сара помітила, як бідолашна дівчинка витерла своєю брудною загрубілою рукою раптову сльозу і, здавалося, сама була здивована тим, що плаче. Вона щось бурмотіла сама до себе.

Сара відкрила паперовий пакунок і дістала звідти одну з гарячих булочок — вона одразу ж почала холонути в її замерзлій руці.

— Поглянь, — сказала вона, кладучи булочку на коліна жебрачці, — яка вона смачна й гаряча. З’їж її, і ти вже не будеш така голодна.

Дівчинка пильно подивилась на Сару — здавалось, ніби таке несподіване, дивовижне везіння налякало її. Потім вона схопила булочку й почала запихати її до рота — їла жадібно, во-вовчому глитаючи великі шматки.

— Боже мій, Боженько! — Сара чула, як жебрачка хрипко шепотіла від дикої радості. — Боже милий!

Сара дістала три булочки та поклала ще і їх.

Хрипкий, жадібний голос звучав просто страхітливо.

«Вона голодніша, ніж я, — сказала сама до себе Сара. — Вона вмирає з голоду». Її рука тремтіла, коли вона клала четверту булочку. «А я не вмираю», — сказала вона і поклала п’яту.

Маленька лондонська дикунка і далі відкушувала булочку великими шматками й жадібно ковтала. Вона занадто переймалась поглинанням їжі, щоб подякувати, а крім того, її ніколи не вчили гарних манер. Бідолашна була немов дика тваринка.

— Прощавай, — сказала Сара.

Перейшовши на той бік вулиці, вона озирнулася. Дівчинка у кожній руці тримала по булочці й раптом припинила жувати, щоб поглянути на неї. Сара легенько кивнула їй, і жебрачка, подивившись на неї довгим здивованим поглядом, труснула у відповідь своєю кудлатою головою. Доки Сара не зникла в натовпі, дівчинка так і сиділа — не починала кусати нову булочку і навіть не доїла ту, яку вже почала.

Цієї миті жінка, що працювала в булочній, подивилася крізь вітрину.

— Боже милий! — вигукнула вона. — Ця юна міс віддала свої булочки жебрачці! Але ж вона сама хотіла б їх з’їсти. Так-так, вона виглядала голодною. Хотіла б я дізнатись, чому вона так зробила.

Вона трохи постояла перед вітриною, розмірковуючи. Зрештою цікавість перемогла. Жінка вийшла за двері і звернулась до дівчинки-жебрачки:

— Хто дав тобі ці булочки? — спитала вона.

Дівчинка кивнула, вказуючи головою на Сарину постать, що вже ледве виднілась.

— А що вона сказала? — поцікавилась жінка.

— Спитала, чи я голодна, — відповів хрипкий голос.

— А що ти відповіла?

— Сказала, що кишки зводить.

— А потім вона зайшла, купила булочки і віддала їх тобі?