Шрифт:
– Після нашої бесіди мені, либонь, лише ембіен [75] допоможе заснути, – поскаржилась вона. – Незважаючи на втому. Проте я вдячна Богу, що ти повернувся.
Барбі згадав про свої міркування щодо запасів.
– Ось іще що. Якщо завтра відкриється «Фуд-Сіті»…
– Вони завжди працюють у неділю. З десятої до шостої.
– Якщо вони працюватимуть завтра, ти мусиш дещо купити.
– Та ж «Сиско» [76] постачає… – вона затнулася, нахмурено втупившись у нього очима. – Щочетверга, але ми не можемо на це розраховувати, так? Авжеж, ні.
75
Ембіен – одна з торговельних назв популярного снодійного золпідем.
76
«Sysco» – компанія з постачання продуктів і кухонного знаряддя, що обслуговує понад 400 тис. клієнтів у США.
– Ні, – підтвердив він. – Якщо навіть те, що тут зараз нас замкнуло, раптом щезне, військові все одно триматимуть це містечко в стані карантину якийсь довший час.
– Що я мушу купити?
– Все, але найголовніше – м’ясо. М’ясо, м’ясо, м’ясо. Якщо крамниця відкриється. А я не певен цього. Джим Ренні може переконати того, хто там зараз керує…
– Джек Кейл. Він став директором, коли Ерні Келверт пішов на пенсію в минулому році.
– Так от, Ренні може переконати його не відкриватися, поки він особисто цього не дозволить. Або попросить шефа Перкінса видати такий наказ.
– Так ти не знаєш? – спитала Розі і, побачивши його нерозуміючий погляд, продовжила: – Авжеж. Дюк Перкінс помер, Барбі. Він помер прямо там, – махнула вона рукою десь в південному напрямку.
Барбі ошелешено дивився на неї. Енсон забув вимкнути телевізор, і позаду них Розин улюбленець Вульфі знову розповідав світу, що якась нез’ясована сила обгородила маленьке містечко в Західному Мейні, що той район ізольовано армійськими підрозділами, що Об’єднаний комітет начальників штабів засідає у Вашингтоні, що Президент звернеться до нації опівночі, а зараз він просить народ Америки приєднати свої молитви за людей у Честер Міллі до його власної.
– Тату? Тату?
Джуніор Ренні стояв на верхньому майданчику сходів, нахиливши голову, прислухався.
Відповіді не було, і телевізор мовчав. А в такий час його батько завжди вже перебував удома після роботи, сидів перед телевізором. Увечері в суботу він утримувався від Сі-Ен-Ен і «Фокс-ньюз», натомість дозволяючи собі «Планету тварин» або «Історичний канал». А сьогодні чомусь ні. Джуніор приклав до вуха зап’ясток, щоб перевірити, чи цокотить його годинник. Той ішов та й час вочевидь він показував правильний, бо надворі вже було темно.
Жахлива думка стрельнула йому в голову. Великий Джим може бути зараз разом із шефом Перкінсом. У цю мить вони можуть удвох обговорювати, як заарештувати Джуніора з найменшим розголосом. А чому вони чекали так довго? Бо так зможуть вивезти його з міста під покривом темряви. Доправити його до окружної в’язниці в Касл Року. Потім суд. А далі?
Далі Шошенк [77] . Просидівши там кілька років, він, певне, почне називати тюрму просто Шенк, як і більшість тамтешніх убивць, грабіжників та содомітів.
77
Шошенк – уславлена Кінгом у повісті «Порятунок із Шошенка» та інших його творах в’язниця, прототипом якої була головна тюрма штату Мейн у місті Томастоні – одна з найстаріших у США, що існувала у 1824–2002 рр.
– Дурощі, – пробурмотів він. А чи ні? Він прокинувся з думкою, що вбивство Ейнджі йому просто наснилося, це мусив бути сон, бо він ніколи нікого не зміг би вбити. Добряче відлупцювати – запросто, але вбити? Це просто смішно. Він же такий, такий… ну… він така нормальна людина!
Потім він зазирнув під ліжко, побачив на одязі кров, і все повернулося знову.
Рушник падає в неї з голови. Клаптик волосся на її лобку чомусь бісить його. Химерно хрусткий звук, яким на удар його коліна відповідає щось усередині її обличчя. Злива магнітиків з холодильника і те, як вона сіпалася.
«Але ж то зробив не я. То…»
То головний біль.
Так. Правда. Але хто такому повірить? Йому легше повірили б, навіть якби він сказав, що це зробив буфетник [78] .
– Тату?
Мовчанка. Нема його вдома. І в поліцейській дільниці його нема також, не плете він там змову проти нього. Тільки не його батько. Він цього не робитиме. Його батько завжди казав, що родина понад усе.
78
«Убивця – буфетник/дворецький» – ідіома, жартівливе пояснення всякої таємничої смерті.
А чи дійсно родина для нього понад усе? Авжеж, він так говорить – він же християнин врешті-решт і співвласник РНГХ, – проте Джуніор мав підозру, що для його татуся «Уживані автомобілі Джима Ренні» можуть їхати попереду родини, а посада першого виборного міста випереджати Святий Олтар Не Треба Готівки.
Ну, а Джуніор, що цілком можливо, йде лише третім у цьому списку.
Він усвідомив (уперше в житті; то був справжній спалах прозріння), що все це лише його власні припущення. Що він насправді майже зовсім не знає свого батька.