19 Поспитав Давид Господа: Чи виступати менї проти Филистіїв? Чи подаси їх менї на поталу? І відказав Давидові Господь: Ійди, я бо подам Филистіїв у руки тобі.

20 І двинув Давид під Баал-Перазим, а побивши їх там, сказав: Господь порозносив моїх ворогів передо мною, як розтїкаєся вода! Тим і прозвано те місце Баал-Перазим (Долина розносу).

21 І полишали вони там свої боги, а Давид і люде його позбирали їх (і попалили).

22 І знов прийшли Филистії та й розсипались по Рефаїм-поділлю.

23 Як же поспитав Давид Господа, чи виходити йому проти Филистіїв і чи віддасть їх йому в руки, відказав він: Не йди назустріч їм, а зайди їх ззаду, й нападеш їх від сторони грушевих дерев.

24 І як почуєш такий шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї нападай, бо то Господь вирушив поперед тебе, щоб побити військо Филистійське.

25 І вчинив Давид, як повелїв йому Господь, та й побивав Филистіїв від Габаа аж до Газеру.

2-а Самуїлова 6

1 І зібрав ізнов Давид усїх вибранцїв в Ізраїлї, трийцять тисяч.

2 І пустивсь Давид і всї люде, що мав при собі з мужів Юдиних, щоб перенести Божу скриню, що при нїй взивано імя Господа Саваота седячого на херувимах,

3 І поставили Божу скриню на нову колесницю і вивезли її з Аминадабового дому, що стояв на горі, а провожали колесницю сини Аминадабові, Оза й Ахіо.

4 А коли їхали з скринею Господньою з дому Аминадабового, що наверх гори Габаа, йшов Ахіа навперід ковчега.

5 Давид же і всї сини Ізрайлеві йграли перед Господом на всяких музичних приборах із дерева кипарисового, і на цитрах, гарфах, бубнах, гуслах й цимбалах.

6 Як же дойшли до току Нахонового, ухопив Оза за Божу скриню щоб її придержати, бо воли зноровились і нахилили її.

7 І запалав Господень гнїв на Озу й вбив його там на місцї Господь за його сьмілость, і він умер таки коло скринї.

8 І зажуривсь Давид тяжко, що Господь убив Озу. Місце се називаєсь "Убиттє Ози" й по сей день.

9 І злякався того дня Давид перед Господом і промовив: Як же ж то ввійти скринї Господнїй до мене?

10 І не було Давидові втїхи в тому, щоб Господню скриню перевезти до себе, в Давидів город, і звелїв завезти її в господу Обедедома Гетїя.

11 І перебувала скриня Господня в дому Обедедома Гетїя три місяцї, і благословив Господь Обедедома і всю господу його.

12 Як же сказано цареві Давидові: Ось Господь благословив господу Обедедомову й все, що в його, задля Божої скринї, то пійшов Давид, та й перенїс у веселому походї Божу скриню з господи Обедедомової в Давидове місто.

13 І за кожним разом, як переносчики уйшли шість кроків, приношено в жертву бика й барана.

14 Сам же Давид плясав із усієї сили перед Господом, а був при тому підперезаний лняним ефодом.

15 Так переносили Давид і ввесь дом Ізрайлїв скриню Господню з веселощами й трубними звуками.

16 Як же ввіходила скриня Господня в Давидів город, Саулова дочка Мелхола дивилась у вікно, а бачучи, як царь Давид плясав і танцював перед Господом, почула в серцї погорду до його.

17 І принесли скриню Господню, й поставили її на призначеному місцї в наметї, що його Давид про неї спорудив, і принїс Давид перед Господом усепаленнє й жертву мирну.

18 А скінчивши Давид приношеннє всепалення й жертов мирних, благословив народ імям Господа Саваота.

19 І роздав усьому народові, всьому Ізраїлеві, чоловікам і жінкам, кожному по книшу, й по кусневі печенї та пирогові смаженому в олїї, й розійшлись усї по домах.

20 Як прийшов же додому Давид привітати родину свою, зустріла Давида Саулова дочка, Мелхола, словами: Але ж бо й поважно виступав сьогоднї царь Ізрайлїв, обнажуючись перед очима служебок підданих своїх, як обнажуєсь хиба який пустяка-весельчак.

21 І відказав Давид Мелхолї: Перед Господом, що волїв вибрати мене нїж отця твого й ввесь дом його, та поставив мене князем над народом ГосЃлподнїм, над Ізраїлем, перед тим Господом я буду плясати й грати;

22 А навіть впокорюсь і буду понижувати себе ще більш нїж сьогоднї в очах моїх, а в служебок, що ти про них кажеш, я ще більшої зажию слави.

23 Тим то в Мелхоли, дочки Саулової, не було дитини до самої смертї її.

2-а Самуїлова 7

1 Одного разу, як царь жив у своїй палатї, а Господь дарував йому впокій перед усїма ворогами його,

2 Промовив царь до пророка Натана: Оце я живу в кедровій палатї, а скриня Господня находиться за наметовими полотнами!

3 І відказав Натан цареві: Все, що маєш на серцї, чини, бо з тобою Господь.