10 Царі Тарзийські, і з островів, принесуть дарунки, заплатять данину царі Шеви і Севи.

11 Перед ним поклоняться всї царі, йому служити муть всї народи.

12 Він бо спасе бідного, що о поміч кличе, і пригнобленого, що жадного помічника не має.

13 Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних.

14 Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима.

15 І буде він жити, і давати муть йому золото із Шеви; і будуть завсїди за його молитись, і що дня його благословити.

16 Будуть достатки збіжа на землї, на гірських верховинах; як Ливанські лїси, так зашумить колос; і зацвитуть люде в городах, як зїлля на землї.

17 Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всї народи будуть прославляти його.

18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько!

19 І благословенне імя його по віки! І наповниться цїла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь!

20 Конець молитвам Давида, сина Ессейового.

Псалтир 72

1 Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!

2 А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.

3 Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.

4 . Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.

5 Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.

6 Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх.

7 Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.

8 Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.

9 Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.

10 Тому збігаються сюди люде його, і дають їий води достатком.

11 А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?

12 Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.

13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,

14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.

15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.

16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.

17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.

18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.

19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.

20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.

21 Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,

22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.

23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.

24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.

25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.

26 Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки.

27 Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.

28 Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.

Псалтир 73

1 Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?

2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!

3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.

4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.

5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,

6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.

7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.

8 Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги!
– Пустили з димом всї Божі собори на землї.

9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.

10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?

11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!

12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.