51 Бутні над міру посьміялись з мене; та я не відхилився від закону твого.

52 Споминаю, Господи, суди твої одвайчні, і даю серцю обраду.

53 Обгорнув мене гнїв великий на беззаконних, що закон твій покинули.

54 Устави твої були пїснями для мене в стороннїй оселї моїй.

55 Ночами згадував я імя твоє, Господи, і повнив закон твій.

56 Сталось се зо мною, бо я хоронив прикази твої. Х ет.

57 Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої.

58 З цїлого серця благав я тебе; будь милостивий для мене, по слову твому!

59 Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до сьвідчень твоїх.

60 Я спішився і не гаявся, заповідї твої повнити.

61 Сїти беззаконних обгорнули мене; та не забув я закону твого.

62 О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої.

63 Товариш я всїм, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують.

64 Милосердя твого, Господи, повна земля; навчи мене уставів твоїх. Тет.

65 Добро вчинив єси, Господи, слузї твому, по слову твому.

66 Настав мене на розум добрий і пізнаннє! Бо я вірив заповідям твоїм.

67 Як ще не був я впокорений, блукав я; тепер же сповняю слово твоє.

68 Ти благий і благотворящий; навчи мене твоїх уставів!

69 Бутні зновили брехню проти мене; я сповняю твої велїння.

70 Серце їх, мов від товщі потовстїло; моя роскіш в законї твому.

71 Благо менї, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись.

72 Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла. Йод.

73 Руки твої сотворили і приготовили мене; дай менї розум і навчусь заповідей твоїх.

74 Боящіся тебе побачать мене і звеселяться, що я вповав на слово твоє.

75 Знаю, Господи, що суди твої справедливі, і що по правдї ти покарав мене.

76 Милість твоя нехай буде обрадою для мене, по слову твому до слуги твого!

77 Змилосердися надо мною, то буду жити! Бо закон твій моя роскіш.

78 Допусти сором на бутних! Вони бо понижили мене безвинно; я промишляю про велїння твої.

79 Нехай обернуться до мене, хто сьвідчення твої знає.

80 Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї. Каф.

81 Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє.

82 Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене?

83 Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув.

84 Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми?

85 Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому.

86 Всї заповідї твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи менї!

87 Мало, що не знищили мене на землї; я ж не покинув заповідей твоїх.

88 Оживи мене по милостї твоїй, і буду хоронити сьвідченнє уст твоїх! Ламед.

89 На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах.

90 З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо.

91 По твоїй волї стоїть все до днешного дня, всї бо речі тобі служять.

92 Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би.

93 Нїколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене.

94 Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повелїння твої.

95 Засїли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на сьвідчення твої зважаю.

96 У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем.

97 Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його.

98 Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповідї твої, вони бо все зо мною.

99 Понад усїх учителїв моїх став я розумнїйшим, бо сьвідчення твої на думцї в мене.

100 Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої.

101 Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє.

102 Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене.

103 Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм!

104 Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун.

105 Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй.

106 Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм.