2 І купив я собі її за пятнайцять срібних грошей та за один гомер і пів гомера ячменю.

3 І сказав їй: Довгий час сидїти й ждати меш мене, не блудуючи з другим; таким же й я буду до тебе.

4 Бо довгий час седїти муть і сини Ізрайлеві без царя й без старшини, без жертви й без жертівника й без ефоду й терафиму.

5 Аж потім обернуться сини Ізрайлеві, та шукати муть Господа, Бога свого, й Давида, царя свого, й будуть у страху стояти перед Господом і ласкою його - в останнї днї.

Осiя 4

1 Слухайте слово Господнє, Ізраїлські дїти! бо (готовий) суд у Господа з осадниками сієї землї; нема бо нї правди, нї милосердя, анї знання Бога на землї.

2 Лихословство й лож, душогубство й крадежі та перелюбство розширились вельми, а пролив крові йде за проливом крові.

3 Тим то заплаче ся земля, і вмлївати муть усї, що на нїй живуть, разом із зьвірями в полї й птаством під небом, ба й риба у морі загине.

4 Та ще й не докоряй нїхто, не гудь нїхто другого! твій нарід (сподуфалий) - як той, що з сьвященником до сварки стає.

5 Сам ти вдень упадеш, а вночі й пророк твій, та й матїр твою погублю.

6 А вигублений буде нарід мій за незнаннє (закону); та як ти відкинув знаннє, так і я відкину тебе од сьвященничої служби передо мною; та як ти забув про закон Бога твого, так і я забуду про дїтей твоїх.

7 Чим більше їх намножуєсь, тим більше й грішать вони проти мене; за те ж я честь їх оберну в безчесть.

8 Харч добувають вони з гріхів мого люду, й до беззаконностї його змагає душа їх.

9 Тим же то - що буде з народом, те й з сьвященником; скараю його після доріг його, й заплачу йому після вчинків його.

10 Будуть їсти, та й ситі не будуть, будуть блудувати, та й не намножаться, бо покинули службу Господеві.

11 Блуд і вино та напої відбирають у них розум.

12 Люд мій питається в дерева свого, й палиця його дає відповідь йому; дух бо блудництва завів їх на безпуття, й, блудуючи, одступили вони од Бога свого.

13 По верховинах приносять вони жертви, по узгіррях палять кадило під дубом, тополею й теребинтом, бо вони принадну тїнь собою дають; тим то й розпустують дочки ваші й перелюбкують молодицї ваші.

14 Та я й не гадаю карати дочок ваших, що вони розпустують, анї жінок ваших, що вони блудують, ви ж бо самі побіч нетрібок та розпустників приносите жертви, а нетямущий нарід погибає.

15 Коли вже ти, Ізраїлю, блудуєш, то нехай би хоч ти, Юдо, не грішив; ой не ходїте в Галгал, не йдїть у Бет-Авен, та й не кленїтесь: Як жив Господь.

16 Бо Ізраїль - упиряка, як дурна корова; то ж чи може тепер Господь пасти їх, як овець, по лугах широких?

17 Застряв Ефраїм у віру ідолську; - понехай його!

18 Гіркі їх упої, блудництву вони зовсїм оддались; та й князї їх любуються в мерзотах.

19 Вхопить їх буря на крила свої; за жертви їх стид їх окриє.

Осiя 5

1 Слухайте се ви, сьвященники, вважай, доме Ізрайлїв, та й ти, доме царський, прихили ухо; на вас бо настане суд, за те, що ви були западнею (людові) в Массифі, неначе сїттю, що на Таворі заставляють.

2 Глибоко загрязли ви в розпустї, та я провчу всїх їх.

3 Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не втаєний від мене; ти бо, Ефраїме, блудуєш, а Ізраїль опоганив себе.

4 Ледарство їх не дає їм до Бога вернутись, бо потяг до блудництва в серцї в них, про Господа Бога, - не хотять знати.

5 Та гординя Ізраїля буде в їх таки очах впокорена; і Ефраїм і Ізраїль упадуть задля безбожностї своєї, а з ними впаде і Юда.

6 Прийдуть вони з вівцями своїми й назимками (жертовними) шукати Господа, та його не знайдуть; він ухилився від них.

7 Господеві вони віру зломали, тим що чужих (йому) дїтей наплодили; тепер же кожний новий місяць буде їх (карами) пожерати разом із їх майном.

8 Затрубіте рогом у Гиві, трубою у Рамі, дайте гасло в Бет-Авенї: позад тебе (ворог), Бенямине!

9 Ефраїм стане пусткою в день кари; поколїнням Ізрайлевим се - я сповістив!

10 Юдина старшина похожа на тих, що пересувають межі; вилию на них гнїв мій, як воду.

11 Потопчуть Ефраїма, побитого судом; він бо вподобав ходити за марнотами.

12 Як міль поточу Ефраїма, буду червом Юдиному дому.

13 І почує Ефраїм свою неміч, Юда - біль своєї рани, і пійде Ефраїм до Ассура, пошле до царя Ярева, та він не зможе вилїчити вас, не загоїть рану.