Вас чарує небесна блакить,Що, цяцькуючи блескотом вірші,Часом очі вам надто сліпить,Болячки закриває найгірші.Все вам сняться квітки запашніТа кохання - святі, незрадливі,Ви знаходите перли в багні,В пеклі бачите душі щасливі.Життя святом здається для вас,Гармонійним втіленням розвитку...Киньте, братики, панський Парнас,Уберіться в простісіньку свитку!Соловейко співа на гіллях,-Не діліть його красного труду,А до волі показуйте шляхПростим словом убогого люду!
ДО РУСІ-УКРАЇНИ
Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від себе власне сподівавсь.Щоб велич простого народа Запанувала на Русі, Щоб чарівна селянська врода Росла в коханні та красі.Щоб Русь порізнена устала З-під віковічного ярма І квітом повним розцвітала У згоді з ближніми всіма!
ДО СІЯЧІВ
Де ви, правди всенародноїТа братерства сіячі?Де ви, мислі благородноїТверді духом діячі?Вийдіть купою, порайтеся, Гляньте: трупи та хрести;Всюди - бранці... не цурайтеся Їх великої мети.Розсівайте жменя жменеюЧисто звіяне зерно:Вороги над Руссю-ненеюІзнущаються давної
ДО УКРАЇНИ (ПІД НЕБОМ ДАЛЬНЬОЇ ЧУЖИНИ...)
Під небом дальньої чужини,Де хуги носяться одні,До тебе, кращої дружини,Складаю я мої пісні.І випливаєш ти над менеУ тій збагніченій красі,Що не зруйнують, серце-нене,Твої пекельники усі!
ДО УКРАЇНИ (СИДЖУ Я В НЕВОЛІ ТА МАРЮ ТИХЕНЬКО...)
Сиджу я в неволі та марю тихенько:Чи знов тебе вбачу, Україно-ненько,Чи знов рідну землю в сльозах поцілую,Чи вік протиняюсь отут по Вілюю?Коли б мені, мамо, легесенькі крила,В обійми до тебе душа б полетіла,Бо тут непривітно, тут - хуга та студінь,Однаково сумно і в свято, і в будень,Рік цілий навколо все мре та німує,Самотнього серця ніщо не вгамує...Ридай одиноко, кладись в домовину...Подумати тяжко, що тут і загину;Розсиплються чари, мов квіти зів'ялі,Остануться жалі, самісінькі жалі...Сиджу я в неволі та марю тихенько,Чи знов тебе вбачу, Україно-ненько,Чи знов рідну землю в сльозах поцілую,Чи вік протиняюсь отут по Вілюю?
ДО УКРАЇНЦІВ
Українці, браття милі,Відгукніться, де ви є;Чи живі ще, чи в могиліДавня слава зогниє?Чи покраща доля наша, Мине сором, що вкрива;Чи до краю спита чаша,- Рабства чаша вікова?Гей, докупи, певні діти!Всіх веде мета одна:Шлях любові та освітиНас навіки поєдна!
ДО ШКОЛИ
Ну, прокидайтеся, діти:Ранок - до книжки пора! Сонечко вспіло залити Все посереду двора!Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте дні, - Пізно вертати, - ніколи Їх не завернете, ні!Змалку кохайтесь в освіті, Змалку розширюйте ум, Бо доведеться у світі Всяких назнатися дум.Треба самим розвертати: [5]Як і до чого все йде,Шлях безпомилишно взяти -Той, що до правди веде.Щоб не зросли ви на сором (Бійтесь найпаче того!) Та не зробились позором Рідного краю свого!
5
– Розвертати - в розумінні розмірковувати.
ЖІНОЧА ДУША
Оюізмучено-недужий,В туз я поник чолом…Тихо-тихо ангел дружий Огорнув мене крилом.Мов та хмара на блакиті,Чорна думонька злина …Що ж ото за ангел в світі;Що за зоря весняна?Гасне зірка найясніша.Ангел ангела втіша…Та жіноча найніжніша,Най чаруюча душа.
