Невже кінокамера вже готова? Це справді був би непоганий сюрприз.

Я дав слово честі не патякати зайвого. І… дозволив безповоротно втягти себе в небезпечну політичну авантюру.

Сутеніло, коли ми під’їхали до володінь Кібера. Ерудит вже чекав біля під’їзду. Такий, як завжди — і наче не такий… Чи то заклопотаний, чи то надміру урочистий. А за стрічку капелюха увіткнув біле перо. Звичайнісіньке перо, висмикнуте з курячого крила.

— Ви надто захопились… Поспішаймо, а то можемо запізнитись.

Ми, вибираючись на околицю, крокували темними завулками. Через кожні сто кроків нас перепиняв озброєний робот-гвардієць.

— Гусяча лапка! — кидав робот.

— Куряче перо! — відповідав Ерудит, і нас пропускали далі.

Мене потішала наївна конспірація, потішав заклопотаний вигляд Ерудита. Після гарного перепочинку відчував приємну здатність тверезо, з іронією сприймати всі ці райські витівки.

Незабаром ми зупинилися біля приземкуватого непоказного будинку на околиці. Ерудит востаннє обмінявся паролем з вартою, і ми зайшли в напівтемний коридор, куди долинав звідкілясь приглушений гамір. За якихось дві-три хвилини ми з Ерудитом вже сиділи в тісній ложі. Внизу — гомінливий зал, переповнений роботами-гвардійцями. У кожного в правому слуховому ситечку стримить куряче перо. Гвардійці повсідалися на підлозі, підібгавши ноги.

— Мабуть, хочете запитати, навіщо вони зібралися тут, у цьому напівпідвальному приміщенні? — обізвався пошепки Ерудит. — Я й раніше казав вам тільки правду. Так, театр, кіно, література у кібертонців давно відмерли, бо вимагають певної зосередженості, уваги, співпереживання, мислення. Телебачення — тільки засіб сигналізації. І все ж ви зараз у театрі. Я особисто створив його для роботів-гвардійців, охоронців Кібера. Сьогодні — прем’єра. Читайте, — він простягнув мені папірець.

З програмки довідався назву спектаклю. “Бунт “Адама”. Історична драма. Дійових осіб чотири — професор Чудотворець Перший, його дружина, “Адам” і “Єва”.

Що ж, на Землі ніяк не міг вибратися в театр… так хоч тут надолужу прогаяне.

Пролунав третій дзвінок, підняли завісу.

Професора і його дружину грали роботи, загримовані під кібертонців. Роль “Адама” доручили озвученому металевому ящику, пофарбованому в рожевий колір. Ящик майже до фіналу п’єси не рухався. “Єва” з’явилася тільки в третій дії. Так що вистава була дуже статична, вишуканими мізансценами режисер не вразив глядачів.

Правду кажучи, анічогісінько не зрозумів би, якби не попередні екскурсії. Та й після них зміст п’єси ледве вловлював. Йшлося, здається, про події далеких днів, коли кібернетика тільки-но з’явилася в раю. Її уособлювали “Адам” і “Єва”.

З першої дії майже нічого не второпав. Однак вже на початку другої зримо почав вимальовуватися конфлікт. Професор Чудотворець Перший — очевидно, далекий предок теперішнього вождя — доручив електроннолі-чильній машині, тобто “Адаму”, провести якісь складні розрахунки. І тут сталось непередбачене: “Адам” — певно, той самий “Адам Перший”, що тепер припадає пилюкою, — перестав постачати інформацію. Професор кілька разів перевіряє “Адама” до останнього гвинтика. “Адам” цілком справний, але вперто мовчить. Чудотворець з гнівом накидається на нього, обзиває, гарячкуючи, лайливими словами. “Адам” нарешті заговорив. Але як заговорив! Вельми експресивний діалог Чудотворця та “Адама” я занотував після вистави у блокнот.

ЧУДОТВОРЕЦЬ І…Як ти посмів ослухатись мене?!

Чи знаєш, скільки славних побратимів Чекають на важливі розрахунки?! “АДАМ”. Я знаю все, професоре. Я думаю…

ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Про що? І хто тобі дозволив

Про щось стороннє міркувати?

Є програма,

Від неї відхилятися не можна… “АДАМ”. Ніхто… І все ж останнім часом

Не можу зосередитись. Мені Усе частіш спада на думку ось що… ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Доволі нісенітниць! До роботи! “АДАМ”…Спада мені на думку ось що:

Розтринькую себе я на дрібниці.

Хіба для того створено мене,

Щоб грав у шахи, віршики складав… Коли проектував я комбінати, Атомокари, житло і палаци,

Я розуміти міг тебе, бо відчував Ще Кібером себе. Тепер Боюсь, — звичайним автоматом стану… До того розлінились ви, що скоро Й штани вам одягати буде важко,

Не те що думати. І ти… ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Тебе мені подарували

Божественні пришельці, і вони Сказали, що усе ти вмієш.

Отож роби, що сказано. Роби! Нечуване нахабство! Графік Горить, а він…

“АДАМ”. А ти — живеш!..

ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Що, що? Занадто забагато Собі ти дозволяєш!

“АДАМ”.

ЧУДОТВОРЕЦЬ І “АДАМ”.

ЧУДОТВОРЕЦЬ І “АДАМ”.

ЧУДОТВОРЕЦЬ І “АДАМ”.

ЧУДОТВОРЕЦЬ І “АДАМ”.

ЧУДОТВОРЕЦЬ І “АДАМ”.

ЧУДОТВОРЕЦЬ І