— Ні, не можна! Але звідки ти взяв, що нижчі Тайя підуть за тобою, що вони бажають змін? Що їм потрібно? Вони мають вдосталь всього — їжі, вбрання і видовищ!

— Поверніть їм вільну психіку! — владно промовив Рі-о. — Не забирайте їхньої волі в Будинках Контролю і тоді ви почуєте їхню відповідь!..

— Для чого їм воля? — цинічно запитав Умт. — Щоб одержати більше потреб, щоб почати шукання, які приведуть лише до безодні сумнівів і розпачу? Так вони не знають гіркоти розчарувань: все є, що потрібно для простого і щасливого життя. А що ти даси їм тоді, коли в їхній душі відкриється безодня?..

— Безконечну дорогу прогресу, — гордо відповів Рі-о. — Могутній поступ вперед, до розкриття все нових і нових таємниць природи, до об’єднання з нею на безмежному шляху!

— Хто сказав, що це можливо, що це не міф? Може, безконечний прогрес — то лише сон недосконалого розуму?

— Ні, не сон. Сама дійсність показує нам це. Хіба мільярди спіралей тому на Та-іні було життя? Його не було, ви всі знаєте це. Воно виникло з примітивних кристалів Аф і досягло найвищого розквіту в Тайя. Хто сказав, що на цьому прогрес мусить зупинитися, коли Аф одержала здібність мислити і вибирати правильні шляхи, а не плутатись в темних лабіринтах еволюції? Навпаки — тепер поступ повинен іти швидше, активніше! І це ви — Тайя-Боги зупинили його. З одного боку — культ їжі і відсутність творчості, з другого боку — культ звірячої насолоди, який ганьбить ім’я Тайя! Дух заснув, він не може розвиватись в темниці низьких пристрастей!

— Він ображає Вищі Сфери! — залунали гнівні окрики. — Смерть йому! Геть відступника!

Рі-о схопився з ца, глянув на Умта:

— Що це значить? Ти дав мені гарантію, Умт!..

— Я дав гарантію, що тебе ніхто не торкне рукою, — зловісно сказав Умт, даючи знак.

І в ту ж мить померкло світло. Рі-о бачив, як на голови Тайя-Богів спадали ро-да — апарати для передачі психічних імпульсів. Учений збагнув, що потрапив у пастку. Мі-а правильно говорила. Від Тайя-Богів не слід було ждати добра…

Члени Вищої Сфери, взявшися за руки, створили живе кільце. Ро-да на їхніх головах заіскрилися синюватим полум’ям. Рі-о відчув, як на нього ринувся потужний потік страшної енергії поля За. В очах потемніло, постаті Тайя-Богів розпливлися, руки налилися металом. Рі-о напружив всю свою колосальну волю, щоб утриматись кілька хвилин, а тим часом шукав гарячково в просторі хвилю далекого острова Ма-ото. Як добре, що він одягнув на голову портативний ро-да, залишений в сховищі Іг-ри великим Сі. Тепер там, на Ма-ото, в підземеллі споруди універсального зв’язку, чекають сигналу сотні простих Тайя, щоб віддати свою енергію Рі-о…

Відчайдушний заклик ученого помчав у простір, сколихнув Космос. Свідомість тьмарилася під жахливим натиском волі Тайя-Богів. Ще мить… одна мить… і все пропаде… Він схилиться безвільно перед Умтом, стане слухняним рабом Вищих Сфер… і бог світла Іг-ра знову на багато спіралей залишиться прикованим до неба…

Та ось ніби свіжий вітер ввірвався до психіки Рі-о. Потік радісної, могутньої енергії — енергії друзів — влився до його мозку, оживив знесилене єство. З’єднані волі сотень Тайя, сконцентровані в свідомості Рі-о, розірвали жахливе кільце ворожого розуму. Ось він вже вільний, вже панує над Тайя-Богами. Тепер пора ввімкнути просторовий бьо Сі. Хай виручає він його з фортеці підступного Умта!

Блискавичний спалах! Тайя-Боги закричали, затулили руками осліплені очі. А коли вони подивилися поперед себе, то Рі-о в залі не було…

— Він використав просторовий ефект Сі, — важко сказав Умт. — Тепер його не затримати! Доля сама диктує, що робити далі. Тайя-Боги! У нас нема іншого виходу — треба знищити планету! Ми це зробимо руками самого Рі-о!..

Історик Зі-ур був щасливий. Доля послала йому своє останнє вітання, і тепер він недаремно проживе довгий і многостраждальний вік. Та-іну сколихнули вселенські події! Вона прокидається з багатоспірального сну!

Зі-ур взявся за роботу. Голоси іл доносили до нього відомості з усієї планети, за стінами скромного притулку історика вирував океан Тайя, що на різні лади сприймали неймовірні події.

В мороці тісного приміщення Зі-ур сидів на м’якому ца і, розжовуючи п’янкі листки ку-кі, диктував електронному помічнику. На сріблястій стрічці виникали чорні знаки, вони об’єднувалися в символи слів, фраз, понять. Електронний помічник в глибині свого механічного мозку записував спокійну, неквапну розповідь про той день, коли над Та-іною прокотилися Аті нового часу…

«…Не встигла Зірка-матір впасти за грань далекого океану, як почувся перший удар. Він був слабенький, але його почули всі Тайя. Планета задрижала, ніби прокидалась з довгого сну.

Так воно й було. Спіралі, заповнені одноманітністю і тишею виродженого розуму, закінчилися.

Перед цим день і ніч іл всепланетного зв’язку розносили над світом вістку про великий почин Рі-о, про план давно померлого фізика Сі, який мріяв перебудувати клімат на Та-іні.

І ось… почалося.