— Слухайте всі! — повторив Мут Анг. — Корабель починає гальмування через п’ятнадцять хвилин. Усім, окрім чергових, лежати в своїх каютах. Перша фаза гальмування закінчиться о вісімнадцятій годині, друга фаза при шести g буде тривати шість діб. Поворот корабля відбудеться після сигналів УН — ударної небезпеки. Все!

О вісімнадцятій годині командир підвівся з крісла і, пересилюючи звичний біль гальмування в попереку й потилиці, оголосив, що, далебі, піде спати на всі шість діб сповільнення ходу. Весь екіпаж «Теллура» тепер не відірвати від приладів: ідуть останні спостереження вуглецевої зірки.

Тей Ерон похмуро подивився услід командирові. З кожним вдосконаленням зростала надійність і сила космічних зорельотів. Важко навіть порівняти могутність «Теллура» з тими шкаралупками, що плавали морями Землі, котрі здавна одержали назву кораблів. І все ж його зореліт також не більш як шкаралупка в бездонних глибинах простору… якось спокійніше, коли командир не спить під час маневру.

Карі Рам мало не підскочив від несподіванки, почувши веселий сміх Мут Анга. Кілька днів тому весь екіпаж був стривожений звісткою про несподівану хворобу командира. В його каюту допускався лише лікар, і всі мимоволі стишували голос, проходячи повз гладкі двері, щільно зачинені, мов під час аварії. Тей Ерон змушений був провести всю намічену програму — поворот корабля, новий розгін його, щоб вийти з області променевого тиску вуглецевої зірки і почати пульсацію назад, до Сонця. Помічник ішов поряд зі своїм командиром і стримано посміхався. Виявилося, командир у змові з лікарем навмисно усунувся від командування, щоб дати можливість Тей Ерону провести всю операцію самому, ні на кого не сподіваючись. Помічник нізащо не признався б у жорстоких сумнівах перед поворотом, але докоряв командирові за завдане всьому екіпажеві хвилювання.

Мут Анг жартівливо виправдовувався і переконував Тей Ерона у повній безпеці зорельота в порожнечі космічного простору. Прилади не могли помилитися, чотириразова перевірка кожного розрахунку виключала можливість неточності. Поясу астероїдів та метеоритів у зірки не могло бути в зоні сильного променевого тиску.

— Невже ви більш нічого не очікуєте? — обережно поцікавився Карі Рам.

— Неврахована випадковість, звичайно, можлива. Проте великий закон космосу, названий законом усереднення, [1] за нас. Можна бути впевненим, що тут, у цьому порожньому закутку космосу, нічого нового не стрінеться. Ми повернемось трохи назад і увійдемо в пульсацію випробуваним нами напрямом, просто до Сонця, повз Серце Змії… Уже декілька днів, як ми йдемо до Змієносця. Тепер скоро!

— Навіть дивно: нема ні радості, ані відчуття хорошої справи, нічого, що б виправдовувало нашу смерть для Землі на сімсот років, — задумливо сказав Карі. — Так, я знаю — десятки тисяч спостережень, мільйони обчислень, знімків, пам’ятних записів. Нові таємниці матерії розкриються там, на Землі… Але яке незриме й невагоме все це! Зародок майбутнього, і нічого більше!

— Скільки ж боротьби, праці та смертей витерпіло людство, а до нього трильйони поколінь тварин на сліпому шляху історичного розвитку через ось такі зародки майбутнього! — з азартом заперечив Тей Ерон.

— Все так для розуму. А для почуття мені важлива лише людина — єдина розумна сила в космосі, котра може використовувати стихійний розвиток матерії, оволодіти ним. Та ми, люди, такі самотні, безмежно самотні. У нас є безсумнівні докази існування безлічі населених світів, але жодна інша мисляча істота ще не схрестила свого погляду з очима людей Землі! Скільки мрій, казок, книг, пісень, картин в передчутті такої великої події, і вона не збулася! Не здійснилася велика, смілива і світла мрія людства, народжена давним-давно, тільки-но розсіялася релігійна сліпота.

— Сліпота! — втрутився Мут Анг. — А знаєте, як наші недавні предки вже в епоху першого виходу в космос уявляли здійснення цієї великої мрії? Військове зіткнення, звіряче руйнування кораблів, знищення одне одного в першій же зустрічі.

— Немислимо! — гаряче вигукнули Карі Рам і Тей Ерон.

— Наші сучасні письменники не люблять писати про похмурий період кінця капіталізму, — заперечив Мут Анг. — Ви знаєте зі шкільної історії, що наше людство у свій час пройшло досить критичну точку розвитку.

— О так! — підхопив Карі. — Коли вже відкрилася людям могутність оволодіння матерією та космосом, а форми суспільних відносин ще залишилися попередніми і розвиток суспільної свідомості також відстав від успіхів науки.

— Майже точне формулювання. У вас добра пам’ять, Карі! Але скажемо інакше: космічне пізнання і космічна могутність прийшли у протиріччя з примітивною ідеологією власника-індивідуаліста. Здоров’я і майбуття людства кілька років хиталися на терезах долі, поки не перемогло нове і людство в безкласовому суспільстві не об’єдналося в єдину родину… Там, у капіталістичній частині світу, не бачили нових шляхів і розглядали своє суспільство як непорушне і незмінне, передбачивши і в майбутньому неминучість війн і самознищення.

— Як вони могли називати це мріями? — недобре осміхнувся Карі.

— Але вони називали.

— Можливо, критичні точки проходить кожна цивілізація всюди, де формується людство на планетах інших сонць, — повільно сказав Тей Ерон, кидаючи побіжний погляд на верхні циферблати ходових приладів. — Ми знаємо вже дві ненаселені планети з водою, атмосферою, із залишками кисню, де вітри здіймають лише мертві піски і хвилі таких же мертвих морів. Наші кораблі сфотографували…

— Ні, — похитав головою Карі Рам, — не можу повірити, щоб люди, які вже пізнали безмежжя космосу і ту могутність, котру їм несе наука, могли…