– Так вот какой он бездільник, – сказав справник, а далі напав на голову і каже: – Как ти смів, голова, назначити у поняті такого ледачого?

– Що ж, ваше благородіє! – приступив голова, а за ним і усі поняті, усе старики, сіді та чесні. – Він у нас чесна душа, нікому нічого. Коли б усі такі були, то б і добре було!

– Не було ж у вас у селі якої шкоди і на кого ви думаєте? – спитався справник.

– Що ж? – сказали люди. – Хоч часом і була шкода, так се не він. Як обіськовали, так він, було, де сам ворівські вещи знаходив.

– Говори, признавайся, ето твоє дєло? – крикнув справник на Дениса.

Той як затрусився і повинився уво всім, шо як почав з курей красти, та бачачи, що грошики перепадають, так він і дальш; як зазнався з москалями, що великі промисли робили і по усім усюдам крали, та з циганами, прирожденними злодіями; як і де з ними і кого обікрав, – усе розказав; далі – як і старця немощиого зарізав, надіючись у нього грішми поживиться; усе дочиста розказав, і як на других пеню зводив.

Люди, слухаючи його, так і вжахнулись, та аж об поли руками вдарили і кажуть: «Хто ж на нього надіявся, що воно таке ледащо? Ми думали, що його розумнішого, моторнішого і чеснішого і у селі нема, а воно ось яке виявилось! Самий перший злодій, мошенник і душогубець!»

– Хоч люди не знаючи і думають про кого, що він є добрий, а коли бездільнича і кінці хова, то бог його, хоч не скоро, а завсегда виявить, – сказав справник і велів Дениса препроводить у город.

Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! Катюзі по заслузі.'Полискотав його катюга добре, і спроваджено до кумпанії, до товариства, туди, де козам роги правлять.

Так-то суд божий не потерпів неправди, і хоч як кінці були заховані, так бог об'явив; і через яку безділицю?. Через бур'ян, через перекотиполе.

Харьков