— Це слушно, — підтримав сина Левія Ашк-Келеф.

Схвальний гомін світлою хвилею оббіг Хавілу.

Рабі Ієгуда кивнув головою на знак згоди.

— Головне, — продовжив Ашк-Келеф, — вибити варягів із фортеці Башнур. Нафтова майстерня Никифора працювала вдень і вночі і ми маємо тепер сто сімдесят амфор із грецьким вогнем, кожна вагою у три візантійські кентинарії [113] . Цього вистачить, щоб перетворити Башнур у цегляну пічку.

— Так, — підтвердив радник Елканах, син Йосифа, — у Башнурі тільки один колодязь із водою і пожежу варварам не загасити. Хай згорять погани!

— Хай згорять! — відізвалась Хавіла.

— Для метання запалювальних амфор сьогодні збудована велика баліста «Елі-Шафат» — «Бог засудив». Зараз на ній лаштують блоки і завтра зранку розпочнемо нищення заколотників, — сказав Ашк-Келеф.

Тут підвівся старенький рабі Песах із Чорної синагоги й сказав:

— Тисячі воїв і бойові машини — це добре і потрібно. Але небезпеку становлять не дикуни з півночі. Скільки вже їх на моїй пам'яті приходило в землі Хазарії, а вона залишалася нездоланною. Істинна небезпека не в них. Ви всі бачили, що камінь Бау, розміром менше курячого яйця, зробив більше лиха, ніж тисяча візантійських шпигунів у Ітхелі. Справжня небезпека криється в потворі Карайлаху. Що це за породження мороку? Яка містична потуга цієї потвори? Хто і як може їй протистояти?

Довга мовчанка запала серед мудреців. Устав начальник розвідників Цанеф:

— Потвору майже ніхто не бачив, як вона виглядає — невідомо. Скоріше за все, це не людина. Спілкується вона зі своїми сповідниками через спадкових волхвів-охоронців. Абайка-ябгу і його старший син бачили потвору, але навіть у великому сп'янінні не обмовилися про неї ані словом. Потвора вміє говорити і, як кажуть, вбиває людей на відстані своїм поглядом. Харчується вона кров'ю молодих дівчат, яких віддають у Чорну Вежу підкорені Абайкою степові роди. М'ясо тих дівчат поїдають наближені до потвори волхви.

— Чи відомо скільки вже років живе це створіння? — спитав книжник Елігу.

— Чорна Вежа була збудована ще до того, як Великий Обадія закликав у Ітхель сімдесят два правовірні роди, — відповів рабі Ієгуда — Але гузи кажуть, що попервах у Вежі жили волхви-шамани, а потвора заповзла туди у роки царя Ісаака; до того вона мешкала в крижаних печерах далеко на півночі.

— Тобто їй щонайменше сорок років, — резюмував Елігу.

— А може, й тисячу, — сказав клаповухий Йосія.

Підвівся рабі Замврі, вчитель і наставник великого Кагана. Він сказав:

— У мудреців Хавіли коротка пам'ять. За часів царя Завулона батько теперішнього Великого Кагана Булан-хан питав Чорну Рибу про істоту з Чорної Вежі й отримав відповідь. Чорна Риба сказала Буланові, що потвору створив сам Ворог Сущого в день втечі Ашинів на захід [114] . Потворі двісті п'ятдесят років. Ще Чорна Риба провістила: гріхи Ітхелю збільшать могутність того виплодка мороку, але вчасні жертви врятують Степових Вовків.

— Темне це пророцтво, — промовив рабі Ієгуда. — Може, Великий Каган ще раз спитає Чорну Рибу про долю того чудовиська?

Замврі подумав і відповів:

— Великий Каган дбає про свій народ. У найближчу ніч повного місяця він відвідає Печеру Чорної Риби.

Коли сів учитель Замврі, голова Найвищої Ради запитав книжників:

— Хто очолить оборону Саргишу?

І мудреці одностайно вказали на радника Ашк-Келефа. Той встав і сказав:

— Великим Шалішином Хазарії і Намісником Священного Міста залишається Махмуд. Цар не призначив нового воєначальника. Якщо Махмуд не захоче передати військову владу й ланцюг Намісника мені, арсїї-мусульмани підтримають свого одновірця.

Рабі Ієгуда сказав:

— Найвища Рада не буде питати в Махмуда згоди. Той самозваний Аршакид уже прогнівив Всемогутнього, злочинно спокусившись щитом Фраата. Нехай тебе, Великий Шалішин Ашк-Келеф, не обходять воля і дії Махмуда. Він в руці Єдиного.

Тоді військовий радник підійшов до алькова з Істинним Гербом Хазарії і вклякнув перед Зіркою на коліна. Він поклявся страшною клятвою перемогти дияволосповідників або померти на мурах Саргишу. Потім, перед Хавілою, він назвав імена тих, кого хотів би бачити на чолі загонів свого війська. І Великі збори затвердили ці призначення як розумні.