26 За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;

27 Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.

28 Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.

29 За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,

30 Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;

31 За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.

32 Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;

33 Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.

Приповiстi 2

1 Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе,

2 Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;

3 Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом;

4 Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, -

5 Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.

6 Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум.

7 Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї;

8 Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх.

9 Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.

10 Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде,

11 Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,

12 Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого,

13 Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;

14 Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться,

15 Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх;

16 Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє,

17 Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула.

18 Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї;

19 Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу.

20 Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять.

21 Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем;

22 Ледачі же витрачені будуть із землї, і зрадники будуть викоренені з неї.

Приповiстi 3

1 Мій сину! памятай, чого я тебе навчаю, й ховай заповідї мої в серцї.

2 Бо з ними жити меш на сьвітї довголїтен, і спокій принесуть вони тобі.

3 Нехай любов тебе не кидає та правда; носи на шиї їх і напиши на таблицї серця твого, -

4 А станешся любим і приятним і Богові й людям.

5 Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум.

6 У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої.

7 Премудрим сам себе не величай у думцї; бійся Господа й остерегайсь лихого.

8 За се пошле тобі у тїло він здоровлє й силу в костї твої.

9 Шануй Господа приносами з майна твого й з первоплодів усього, що Бог тобі зародить,

10 А набиті будуть гумна твої і тискарнї в тебе будуть переливатись молодим вином.

11 Кар Господнїх не відкидай, мій сину, й не вважай собі за тягар картання його;

12 Кого бо любить Господь, того він і карає, і ласкавий він до того, як отець до сина свого.

13 Блажен той чоловік, що придбав собі мудрість, і чоловік, що вмів добитися до знання.

14 Бо набуток се лїпший як набуток срібла, і хісна з його більш як із золота.

15 Коралї дорогі, да не такі як мудрість, і нїчо з того, що ти бажаєш, не зрівняєся з нею.

16 В правій руцї в неї - життє на сьвітї довге, а в лївій у неї - багацтво й слава.

17 Усї шляхи її - шляхи приятні, і всї стежки її - задоволеннє (серця).

18 Вона - деревом життя про тих, хто її здобуде, й щасна доля тих, хто її держиться.

19 Премудростю Господь поставив землю, а розумом утвердив небо.

20 Його премудростю створились (морські) безоднї, і хмари кроплять росою.

21 Мій сину! не спускай їх із очей твоїх; ховай розум і розумную обачність.

22 Вони будуть жизнею душі твоїй і окрасою шиї в тебе.

23 Тодї ходити меш безпечно дорогою твоєю, й нога твоя не спіткнеться.

24 Коли лягати меш - не будеш боятись, а коли заснеш, - сон твій солодкий буде.