Шрифт:
У дрімоті притихли… Сіпнулися… Роззирнулись… Згадали.
– Ти хто?
– Я – твоя жінка.
– Я хто?
– Ти – мій мужчина. Най-най-найкоханіший!
– Лана… Ланарія… Так не буває.
– А як буває?
– Ще вчора у мене було інше життя… За що мене Господь обрав? Чому мене?
– Егоїст! Господь обрав нас! Мене і тебе.
– Чому Господь обрав нас?
– Тому, що ти найкращий, і я найкраща.
Мовчали. Довго мовчали… Темінь розсіювалася. Розчинялася.
– Лано, як ти тут опинилася? У цьому місті…
– Ти хотів запитати у Сашка? Рік тому разом зі своїм шефом він був у столиці однієї азіатської країни. Я тільки закінчила школу охоронців, мені доручили їх охороняти… Це довга історія.
– Розкажи…
– Добре. Його шеф мене примітив і шепнув своїм партнерам, моїм землякам, «замовив» мене. Мені поставили завдання: пе-ре-спати! Тим більше у мої обов’язки входило добувати інформацію…
– Ти шпигунка?
– Вгамуйся! Я працювала в державній службі охорони, це були мої прямі обов’язки. Але ж, не про те мова… Все моє єство збунтувалося… Ти не бачив шефа?
– Ні.
– Ти багато втратив! Але нічого, у тебе все попереду… Таких екземплярів не так багато у всіх зоопарках світу. Я вперше побачила такого чоловіка. На нього не можна не звернути увагу, кожний, хто його бачить, втрачає мову.
– Так у тебе було багато чоловіків…
– Це було моє перше таке завдання. А якщо тебе дійсно цікавлять мої чоловіки – було досить.
Лана відвернулася, згорнулася клубочком.
– Не сердься, я не хотів тебе скривдити. – Модя ніжно поцілував дівчину в плече, пригорнув до себе. – Важко тобі було?
Зітхнула, закурила.
– Сашко бачив усю ситуацію, підійшов до мене сам, порадив. Напоїла я шефа, потерся він об мене, помуркав і заснув, сидячи в кріслі. Жабов чекав мене в коридорі… Ранком я від нього вийшла, мої нічого не запідозрили. Ми з ним продумали всю інформацію, яку я злила…
– А потім?
– Я закохалася в Сашка. Лише завдяки батькові, що мене любить безмірно, вдалося домовитися з моїм начальством, щоб відпустили мене. Та що домовитися! Виторгував мене батько… – закашлялась. – Жабов грошима допоміг. Він, очевидно, теж думав, що закохався в мене назавжди, а може, просто потрахати хотів якийсь час. Азіатка! Екзотика! Спочатку ми не розлучалися ні вдень, ні вночі…
– А шеф?
– На наступну ніч знову мене зажадав. Сашко перехрестився і пішов до нього на розмову. Про що і скільки вони говорили – не знаю, але шеф більше мене не кликав. Вже потім Сашко проговорився, що шеф поставив умову, щоб я на очі йому не потрапляла. Отак я опинилася у ваших краях… Спочатку нудьгувала дуже, а потім… Звикла.
– Сашка давно виставила?
– Рік уже.
– Не приходить, не кличе?
– Приходить – не впускаю, кличе – не йду.
– Розлюбила?
– Розлюбила… Не знаю… Може, й не любила… Спалах був… Слухай, досить про це, га?
Лана обвила руками плечі Модеста, провела язиком по шиї, повернулася спиною, потерлася пружними сідницями Він увійшов ззаду, відчуваючи, як вона, звиваючись, допомагає йому. Жінка, яка стояла перед ним навколішки, яка жадібно обхопила його своїм розпеченим нутром, не відпускала, забирала глибше, – була Всесвітом. Величезним, нескінченним, який з’явився зненацька і назавжди…
Умиті. Зовсім не стомлені. Світилися назустріч один одному. Пили каву. Базікали про дрібниці.
– Слухай, а чим усе-таки займається Сашкова фірма?
– Це не питання, це – розмова, – після недовгої паузи відповіла Лана.
– У нас є час, їхати через три години.
– Мені потрібно набагато менше часу, щоб тобі розповісти. Але це – роз-мо-ва! Тільки наша з тобою і більше нічия.
– Ну ти даєш! Що ж тут не зрозуміти!
– Модю, є речі, про які ліпше не знати.
– Ти ж знаєш!
– Знаю, і ти будеш знати… Краще вже від мене, бо все одно коли-небудь дізнаєшся. Усі ці бізнесові справи – лише прикриття. Основне заняття – розробка політичних технологій, купівля потрібних людей. А ще… усунення неугодних політичних конкурентів. Незручних. Тих, кого дорого купити.
– А тих, хто не продається?
– Таких мало. Але є. Їх теж усувають. Компрометують, ізолюють…
– Так шеф не бізнесмен?
– Бізнесмен. Але гроші заробляє в політиці. Він у дуже близьких стосунках із високими персонами, і не тільки в цій країні.
– А Саня?
– Такі, як Сашко, в нього працюють у більшості областей. Вони або чисті бізнесмени, або утримують засоби масової інформації, але ніяк не світяться в політиці.
– А що ж вони роблять?
– Намагаються працювати так, щоб переконати всіх, що вони нейтральні. Або нікому, або і вашим і нашим.