«Ми, німці — ті-ж самі елліни», — закінчив шановитий кооператор і запалив сигару. Василь, що не звик до Трейчке, трошки здивований глянув на «елліна» й закурив і собі. Старий розводився ще з чверть години. Ельза тим часом зникла й Василь, спіймавши облизня, пішов додому, вирішивши більше до Рейнеків не ходити.

Але за днів двоє він одержав ділову пропозицію в справі закупівлі української сировини.

Він прийшов ще раз і потрапив на сніданок. Рейнеке так запрошував сісти, що не можна було одмовитись. Ельзи за столом не було.

Проковтнувши якийсь шматок, обоє пішли до кабінету.

ділової пропозиції нічого не вийшло. На цей раз Ганек не міг погодитися на Рейнекові умови. Він уже налагодився йти, коли німець раптом спитав:

«Ви знаєте, що в мене є доросла дочка?»

Василь не найшовсь навіть, що одповісти,

Тоді німець підвівся, підійшов до дверей, замкнув їх ключем і поклав ключа собі в кешеню.

«Ви знаєте, що в мене є доросла дочка?» — запитав він удруге.

«Знаю», — одповів Ганек.

«Ви маєте якісь наміри шлюбні?» — спитав німець.

Думки блискавичним вихорцем закрутилися в Ганековій голові. Він подивився на Рейнеке, потім на вікно.

«Вікно зачинене», — запобігливо поінформував Рейнеке, спіймавши його погляд. «Прошу вас негайно дати мені відповідь. Ви бачилися з моєю дочкою привселюдно в ресторані. Ви приходили обідати до мене для того, щоб із нею побачитися. Я жду вашої відповіди».

«Я не маю ніяких намірів», — сказав Василь рішуче.

«А, ви не маєте?» — грізно спитав Рейнеке.

«Не маю. Одчиніть двері!» — майже вигукнув Ганек.

«Стривайте!» — гукнув Рейнеке і, різким жестом висмикнувши з столу шухлядку, почав нервово длубатись у ній.

Ганек схопився і кинувся на нього. В цей момент Рейнеке кинув на стіл якийсь папірець.

«Читайте», — наказав він рішучим голосом.

Ганекові враз полегшало — револьвер не з'явився на сцену. Він узяв папірець і став читати так, щоб йому видко було найменший рух Рейнеке.

На папірці стояло:

РАХУНОК Голова Правління

кооперативу «Електра», радник комерції Гаррі

Рейнеке.

Виданий В а с и л е в і Г а н е к о в і

Суп з клецками 1 порц. . . . . . . . . . . . 80 пфен.

Фрикадельки 1 Ѕ порц. . . . . . . . 1 м. 40 пфен.

Компот 1 порц. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 пфен.

Сигар 2 а 20 пфен. шт. . . . . . . . . . . . . 40 пфен.

Пудинг 1 порц. . . .. . . . . . . . . . . . . . . 80 пфен.

Всього 4 марк. в золоті.

Радн. Ком. Г. Рейнеке.

(1) Кава з льодом, що п'ють крізь соломинку — примітка автора.

(НОВЕЛА)

В квітні числа … електрика загасла в Харкові на 17 хвилин (факт).

Я вийшов з парадного в квітні в п'ятій годині вечора й озирнувся навколо. Я міркував, де піти. Вільний, вогкий вечір. Свято.

Я ще раз подивився навкруги й нічого не побачив. Потім поволі повернув і пішов на схід.

Купами йшли люди, парами дріботіли жінки, закликаючи оглянутись на них і спіткати сизоокий погляд цікавих очей.

Попереду шкандибав старикан у чорному пальто з оксамитовим комірчиком, на якому злидні виялозили з десяток років. На крислату, мов з грушевого коріння висічену, потилицю, на сиве наїжене волосся насунутий англійський військовий кашкет.

Я не люблю йти за старими, я випередив його й пішов спроквола далі.

Майнув трамвай — він мене обганяє, як я колись пішки обганяв конку. Блиснула вітрина з вовком і схрещеними рушницями, мигнули коробки з цукерками, й я дійшов до Університетської горки.

Перед горкою я вийняв цигарку й узяв у зуби. Зійшовши десять ступенів, на ґанку, я дістав сірники й оглянувсь назад.

Катеринославська простяглась синявою стрілкою на захід — на заході під вечірнім сонцем вона зійшлася вороненим жалом і вп'ялась у темно-сизу хмарку.

Я оглянувся назад і побачив старого в пальто з оксамитовим комірцем. Він дійшов до горки, пересік трамвайну путь, дійшов до хлопців з одеським ванільним шоколадом і раптом став.

З гори я бачив: він оглянувся навколо невидющими очима...