— У дівки з 8G немає віри в себе! — кричить Марла. — І вона переймається тим, що чим старшою стає, тим менше і менше матиме шансів у житті.

Марла кричить: «Щасти вам!»

Поліція скупчується біля зачинених дверей 8G, і Марла з Тайлером тікають до вестибюля. Позаду них поліцейський верещить:

— Дозвольте допомогти вам! Міс Зінґер, у вас є всі підстави, щоби жити! Просто дозвольте нам увійти, і ми допоможемо вам вирішити ваші проблеми!

Марла з Тайлером вибігають на вулицю. Тайлер саджає Марлу в таксі й на висоті восьмого поверху бачить тіні, що рухаються в кімнаті Марли.

На шосе, серед ліхтарів та інших машин, де шість смуг насиченого руху, що женуть назустріч точці сходження, Марла каже Тайлерові, що він не може дозволити їй заснути. Якщо Марла засне, вона помре. Багато хто волів би її смерті, розповідає вона Тайлеру. Ці люди самі вже мертві й ночами дзвонять їй із потойбіччя. Марла могла піти до бару і почути, як бармен кликав її до телефону, а коли вона брала слухавку, там була мертва тиша.

Тайлер із Марлою майже всю ніч пробули в сусідній кімнаті. Коли Тайлер прокинувся, Марла щезла до свого готелю «Regent».

Кажу Тайлерові, що Марлі Зінґер не потрібен коханець, їй потрібен лікар.

Тайлер каже: «Не називай це коханням».

Знову те саме, Марла збирається зруйнувати іншу частину мого життя. Це почалося ще в коледжі: я набував друзів. Вони одружувалися. Я втрачав друзів.

Чудово.

Зрозуміло, кажу.

Тайлер питає, чи це є для мене проблемою.

Я — Стиснені Нутрощі Джо.

Ні, кажу, все гаразд.

Підставити пістолета мені до голови і розфарбувати стіну мізками.

Просто надзвичайно, кажу. Справді.

Глава 8

Бос відсилає мене додому, бо на моїх штанях запеклася кров, через те я дуже-дуже задоволений.

Наскрізна діра в моїй щоці і не збирається загоюватись. Я йду на роботу, і мішки під моїми очима — набряклі чорні подушки навколо щілинок, що лишилися, аби я міг щось бачити. До сьогодні мене бісило, що я став оцим цілковито врівноваженим майстром дзен, а ніхто того й не помітив. Натомість я роблю дещо із ФАКСОМ. Пишу маленькі ХАЙКУ і розсилаю їх по ФАКСУ всім навколо. Коли проходжу повз людей у холі, стаю справжнім дзен, відображаючись у всіх їхніх маленьких ворожих ЛИЧКАХ.

Бджоли відлетять,

Трутні вслід за ними.

Королева — раб.

Ти зав’язав із мирськими цінностями й машиною і переселився жити в орендований будинок в отруєному хімікатами районі міста, щоби пізно ввечері чути, як Марла з Тайлером у його кімнаті називають одне одного… гм… підтиркою для дупи.

Візьми це, людська підтирко для дупи.

Зроби це, підтирко для дупи.

Проковтни. Ковтай це, крихітко.

Я настільки відчужений від цього, що стаю маленьким тихим центром світу.

Я з мішками під очима і з великими чорними, вкритими шкоринкою плямами засохлої крові на моїх штанях, я всім на роботі кажу: ПРИВІТ. ПРИВІТ! Подивіться на мене. ПРИВІТ! Я настільки наближений до ДЗЕН. Це КРОВ. Це НІЩО. Привіт. Усе є нічим, так кльово бути ПРОСВІТЛЕНИМ. Як я.

Ех!

Подивіться. За вікном. Пташка.

Мій бос питає, чи кров на моїх штанях — моя кров.

Пташку зносить вітром. Пишу в голові хайку.

Гніздо полишив птах.

Весь світ йому за дім.

Життя — кар’єра.

Рахую на пальцях: п'ять, сім, п’ять. Це моя кров? Ага, кажу, щось типу того. Це неправильна відповідь.

Можна подумати, мова йде про велику угоду. У мене дві пари чорних штанів. Шість білих сорочок. Шість пар нижньої білизни. Найменше, що необхідно для виживання. Я ходжу до бійцівського клубу. Таке трапляється. «Сходи додому, — каже бос, — зміни одяг».

Починаю гадати, чи Тайлер із Марлою — не одна й та сама особа. Не враховуючи їхнього вовтуження щоночі в кімнаті Марли.

Коли вони роблять.

Роблять.

Роблять це.

Тайлер з Марлою ніколи не знаходяться в кімнаті одночасно. Я ніколи не бачив їх разом.

Проте мене багато з ким не бачили одночасно, це ще не означає, що ми з кимось — одна й та сама особа. Тайлер просто не виходить, коли поруч Марла.

Щоби я міг випрати штани, Тайлер має показати мені, як робити мило. Він нагорі, а на кухні смердить гвоздикою і паленим волоссям. Марла сидить на столі, припалюючи собі руки гвоздичною цигаркою і називаючи себе людською підтиркою для дупи.