Тайлер починає витягувати звідти й кидати до раковини целофанові пакети замороженої білої маси. Мені ж сказано майже повністю наповнити каструлю водою і поставити її на плиту. Якщо води буде мало, жир під час перетоплювання на сало потемнішає.

«У цьому жирі, — кидає Тайлер, — забагато солей, тож чим більше води, тим ліпше».

«Поклади жир до води й доведи до кипіння».

Він вичавлює білу масу з пакетів у воду, а потім зариває спорожнені пакети поглибше у сміття.

Тайлер каже: «Прояви фантазію. Згадай усе те лайно, якому тебе навчали в бойскаутах. Згадай шкільний курс хімії».

Важкувато уявити Тайлера в бойскаутах.

Також можна було б, веде далі Тайлер, під’їхати вночі до будинку боса і прикрутити шланг до надвірного крана. Під’єднати шланг до ручної помпи і вкачати у водогін будинку трохи промислового барвника. Червоного, синього, зеленого — і подивитися, як виглядатиме бос наступного дня. Або я можу сидіти в кущах і докачувати ручну помпу, доки тиск у водогоні не підніметься до ста десяти фунтів на квадратний дюйм. Тоді, якщо хтось схоче змити за собою в туалеті, зливний бачок вибухне. На ста п’ятдесяти фунтах на квадратний дюйм, якщо хтось увімкне душ, водний тиск зірве насадку душу, зріже різьблення, бам — насадка перетвориться на смертельний снаряд.

Тайлер каже це, щоби мені полегшало. Насправді мені подобається мій бос. Окрім того, я просвітлений. Поводжу себе як Будда. Павуки, хризантеми. Діамантова сутра і Писання Блакитного Стрімчака. Ну, знаєш, Харі Рама, Крішна, Крішна. Типу просвітлений.

«Встромляння пір’я в дупу, — відволікається Тайлер, — ще не робить тебе куркою».

Коли жир розтоплюватиметься, сало спливатиме на поверхню киплячої води.

Ага, кажу, то я встромляю собі пір’я в дупу.

А Тайлер зі своїми цигарковими опіками на руках — така собі еволюціонована душа. Містер і місіс Людські Підтирки для Дуп. Я опановую себе і перетворююся на одного з тих, хто збирається колективно загинути, мов ті індуїстські корови на аеропортових інструкціях із поведінки в надзвичайних ситуаціях.

«Зменши вогонь під каструлею».

Я помішую киплячу воду.

Сало спливатиме все більше й більше, доки не вкриє воду перламутрово-райдужним шаром.

«Скористайся великою ложкою, щоби зняти цей шар і зібрати його окремо».

Ні, кажу, і як там Марла?

Тайлер каже: «Принаймні вона намагається зійти на дно».

Я помішую киплячу воду.

«Продовжуй знімати сало, доки воно не перестане підніматися».

Ось воно, зібране. Якісне очищене мильне сало.

Тайлер каже, що я навіть не наближаюся до дна. А якщо я остаточно не впаду, я не зможу бути врятованим. Ісус заради того був розіп'ятий. Відмовитися від грошей, власності та знань недостатньо. Це ж не усамітнення на вихідні. Я маю відмовитися від самовдосконалення і рухатися назустріч руйнації. Це вже не іграшки.

Це не семінар.

«Якщо в тебе не витримають нерви до того, як ти зійдеш на дно, — каже Тайлер, — ти ніколи нічого не досягнеш».

Ми можемо воскреснути тільки після того, як усе зруйнується.

«Тільки після того, як втратиш все, — каже Тайлер, — ти вільний робити будь-що».

Те, що я відчуваю, зветься передпросвітленням.

«І продовжуй помішувати», — каже Тайлер.

«Коли жир вивариться повністю, вилий воду. Помий каструлю і заповни її чистою водою».

Питаю, чи достатньо близько я від дна.

«Звідти, де ти зараз є, — каже Тайлер, — і уявити не можна, яке воно — дно».

«Повтори процес зі зніманням сала».

Варити жир. Знімати і продовжувати знімати.

«Жир, який ми використовуємо, містить забагато солі, — каже Тайлер, — якщо солі буде багато, твоє мило не затвердне. Вари і знімай».

Вари і знімай.

Марла повернулася.

Як тільки Марла відкриває літні двері, Тайлер зникає, виноситься, тікає з кімнати, щезає.

Він пішов нагору чи спустився до підвалу.

Отакої.

Марла заходить із чорного входу із банкою пластівців сухого лугу.

— У крамниці продається туалетний папір, зроблений зі стовідсотково переробленої сировини, — каже Марла. — Мабуть, найгірша робота в цілому світі — перероблення вживаного туалетного паперу.

Я беру банку лугу і ставлю її на стіл. Не кажу нічого.

— Я можу зостатися на ніч? — питає Марла.

Я не відповідаю. Підраховую в голові: п’ять складів, сім, п’ять.

Тигр усміхнеться,

Змія скаже, що любить.

Брехня родить зло.

Марла питає: «Що ти готуєш?»

Я — Точка Кипіння Джо.

Кажу: йди, просто йди геть. Гаразд? Ти й так забрала в мене чималу частину життя, хіба ні?

Марла хапає мене за рукав і втримує мене на місці впродовж миті, необхідної, щоби поцілувати мене в щоку. «Подзвони мені, будь ласка, — каже вона. — Будь ласка. Ми маємо поговорити».

Кажу: так, так, так, так, так…

У мить, коли Марла полишає кімнату, знову з’являється Тайлер.