«Краще тобі йти звідси, друже, — якщо твій новий знайомий, випадково глянувши у вікно, побачить, що ти й далі стоїш тут, як наркоман, він, можливо, сам пошле за здорованем з гамівною сорочкою».

— Швидше за все, він зателефонує докторові Літчфілду, — пробурмотів Ральф і посунув до Гарріс-авеню.

Зупинившись на порозі будинку Луїзи, він несміливо запитав:

— Агов! Є хтось удома?

— Заходь, Ральфе! — відізвалася Луїза. — Ми у вітальні!

Будиночок Луїзи був за півкварталу від «Червоного яблука».

Заставлений меблями й трохи темнуватий, він, однак, являв собою зразок порядку й затишку, а тому завжди асоціювався у свідомості Ральфа з ніркою гоббітів. [21] І гоббіту Більбо Баґґінсу, чий інтерес до предків перевершувала лише пристрасть до їжі, сподобалася б вітальня Луїзи з фотографіями родичів, що споглядають зі стін. Почесне місце на телевізорі займало професійно виконане фото чоловіка, якого Луїза називала не інакше, як містер Чесс.

Мак-Ґоверн сидів на дивані, подавшись уперед, на його кощавих колінах лежала тарілка спагетті з тертим сиром. По телевізору йшло якесь шоу.

— Що вона мала на увазі, кажучи: ми у вітальні? — жартівливо запитав Ральф, але перш ніж Мак-Ґоверн устиг відповісти, з’явилася Луїза з тарілкою паруючих спагетті в руках.

— Ось, — сказала вона. — Сідай і їж. Я зателефонувала Сімоні, і вона сказала, що про це, можливо, повідомлять у дванадцятигодинній програмі новин.

— Луїзо, не варто було клопотатися, — пробурмотів Ральф, приймаючи тарілку, але голодний шлунок його зрадів, коли він вдихнув апетитний запах цибулі й підталого чеддеру. Ральф глянув на годинника, ледь помітного між фотографіями чоловіка в пальті з єнотовим коміром і жінки з таким виглядом, ніби приспів модної пісеньки «ву-дуді-і-о-ду» становив весь її лексичний запас, — і здивувався, що вже за п’ять хвилин дванадцята.

— Та я нічого й не робила, просто розігріла залишки їжі в мікрохвильовій печі, — немов виправдовуючись, відповіла Луїза. — Коли-небудь, Ральфе, я обов’язково приготую для тебе щось особливе. А тепер сідай.

— Тільки не на мій капелюх, — застеріг Мак-Ґоверн, не зводячи очей з екрана телевізора. Він кинув капелюха коло себе на підлогу й знову зайнявся їжею, яка швидко зникала в його роті. — Дуже смачно, Луїзо.

— Спасибі. — Вона затрималася, подивившись, як один із учасників виграв вояж на Барбадос і нове авто, потім знову поспішила на кухню.

Переможця, що репетував на радощах, змінив тип у смугастій піжамі, який неспокійно ворочався в ліжку. Нарешті він сів і глянув на годинника, що стояв на нічному столику. 3.18 ранку — час, який став для Ральфа таким знайомим.

— Не можеш заснути? — співчутливо запитав голос за кадром. — Утомився лежати без сну ніч у ніч? — Маленька яскрава таблетка з легеньким дзенькотом влетіла у вікно спальні бідолахи, змученого безсонням. Ральфові вона здалася схожою на мініатюрну літаючу тарілку, що спустилася з піднебесся, і він зовсім не зачудувався, побачивши, що пігулка блакитна.

Ральф присів поруч із Мак-Ґоверном. Хоча обидва вони були доволі сухорляві (кощавий — це слово більше пасувало б для опису Білла), їм було затісно на маленькому дивані.

Увійшла Луїза з тарілкою для себе й сіла біля вікна у крісло-гойдалку.

Після музики й оплесків у студії, що означали закінчення шоу, жіночий голос мовив:

— Це Лізетт Бенсон. «Новини опівдні». Акція протесту та шестеро заарештованих — такий наслідок згоди відомої феміністки-адвоката виступити в Деррі. Також у програмі Кріс Елсберґ із прогнозом погоди й Боб Мак-Кліндем зі спортивними новинами. Залишайтеся з нами.

Ральф відправив чергову порцію спагетті в рот і, відірвавши очі від тарілки, перехопив погляд Луїзи.

— Смачно? — запитала вона.

— Божественно, — відповів він, подумавши, що в цей момент йому припали б до смаку й холодні консервовані спагетті. Він був не просто голодний — у нього розігрався просто-таки вовчий апетит. Очевидно, для спостережень за аурами треба було багато калорій.

— Коротенько: сталося ось що, — втрутився Мак-Ґоверн, проковтнувши останню порцію й кладучи тарілку поруч зі своїм капелюхом. — О восьмій тридцять ранку вісімнадцятеро людей з’явилися біля будинку Центру — саме в цей час службовці приходять на роботу. Сімона, подруга Луїзи, каже, що вони називають себе «Друзі життя», але основу групи становлять неймовірні мерзотники. Вона стверджує, що серед них був і Чарльз Пікерінґ, якого поліція затримала торік при спробі підкласти бомбу в гараж лікарні.

Племінниця Сімони сказала, що заарештували тільки чотирьох. Схоже, вона помилилася.

— Ед Діпно справді був з ними? — запитав Ральф.

— Так, — підтвердила Луїза, — і його теж заарештували. Але ніхто не постраждав. Це виявилися тільки чутки.

— Поки що, — похмуро додав Мак-Ґоверн. На екрані кольорового телевізора пішла заставка «Новин опівдні», потім з’явилася Лізетт Бенсон.

— Добрий день, — сказала вона. — Головною нашою новиною в цей чудовий день пізнього літа є згода відомої письменниці й захисниці жіночих прав Сьюзен Дей, діяльність якої не всіма сприймається однозначно, виступити в Деррі наступного місяця, але звістка про її згоду спричинила стихійну демонстрацію біля будинку Центру допомоги жінкам: центр реабілітації жінок і клініка, яка практикує аборти, що так популяризує…