Вход/Регистрация
Третя карта
вернуться

Семенов Юлиан Семенович

Шрифт:

— Як гусак? — запитав Оберлендер.

— Чудовий.

— Господи, я забув про приправи! — вжахнувся Оберлендер. — Зараз скажу днювальному — на кухні у холодильнику прекрасні приправи!

Оберлендер вийшов до другої кімнати, яка правила йому одночасно за кабінет і за спальню, і набрав номер внутрішнього телефону.

— Миколо, принеси мені, будь ласка, приправи з холодильника!

Вернувшись до столу, він знову заходився серйозно прицілюватися до крила, повертаючи в дужих пальцях шматок м'яса, як ювелір — коштовність.

— Як наш Рейзер? Спрацювалися? — запитав Штірліц.

— По-моєму, він гарний хлопець.

— Це не оцінка працівника гестапо: «хлопець» — або вікова категорія, або сексуальна.

— Я не сказав «хлопець». Я сказав «гарний хлопець». Коли офіцер армії говорить так про офіцера гестапо, це не сексуальна і не вікова оцінка, оберштурмбанфюрере. Це оцінка ділова.

— Це ви добре мене відбрили. Одне слово, спрацювалися?

— Мені не доводиться, на щастя, спрацьовуватися ні з ким із ваших. Я повинен спрацьовуватися з підопічними. Вони мусять допомогти успіхові армії, а перший успіх вельми важливий, бо він має шоковий характер.

— Правильно. Наші завдання знаходять повне розуміння з боку ваших українських підопічних?

— Мета двох людей завжди різна за характером, навіть при очевидній спільності. А що вже казати про нації…

У двері постукали.

— Так! Зайдіть! — відгукнувся Оберлендер. Микола привітався з Штірліцом і поставив на стіл приправи.

— Як настрій, Миколо? — запитав Оберлендер. — Не сумуєш?

— Роботи багацько — сумувати не встигаєш, — протяжно відповів хлопець. — Більше нічого не треба?

— Ні, голубе, дякую. Хочеш чарочку?

— Заборонено — гріх.

Подивившись якусь мить на двері, обережно причинені Миколою, Оберлендер замислено промовив:

— Бідолашний хлопець… Його, очевидно, розстріляють.

— Що?!

— Він виявився блаженним. Це поширено серед слов'ян… Він, знаєте, шукає правду…

— Навіщо ж стріляти? Допоможіть йому правду знайти.

— Таку ідею висловили Шухевич і Стецько. Ідея влаштувала Крюгера і Рейзера. — Оберлендер узяв із таці друге крило. — Страта свого згуртує легіонерів. Своя кров згуртовує дужче, ніж чужа: орден тим і сильний, що вимагає жертви, причому жертви із своїх-таки лав.

— Чим завинив цей хлопець?

— Наївністю. Дитячою, довірливою, селянською наївністю. Політика рейху цього не прощає, так чи ні?

— Політика рейху не прощає зрадників і вимагає од своїх громадян абсолютної, якнайбільшої одвертості.

— У мене створилося враження, що ви людина діла, оберштурмбанфюрере.

— Не зрозумів.

— Ви все зрозуміли.

— Я розумію, коли мені стає ясна логіка вчинку. А тут я логіки не бачу — пусті ігри в середньовіччя.

— Хлопець опинився тут випадково, оберштурмбанфюрере. Хотіли залучити його батька, але родина лишалася без годувальника; хлопець виявився наївним телям — такі небезпечні в години кровопролить. Він уже геть усе знає, через це відпустити його не можна. Отже, його треба використати. В ім'я справи.

— Тепер зрозуміліше. Які завдання ви особисто ставите перед легіонерами?

— Особисто я ставлю завдання перед студентами, коли одягаю мантію доктора права і державних наук Празького університету. Там я ставлю завдання. А тут я проводжу лінію, визначену моїм командуванням.

— І як ви розумієте цю лінію стосовно ваших підопічних?

Штірліц сформулював питання так, щоб змусити Оберлендера відповісти: питання, звернуте до особистості, не давало змоги уникнути відповіді.

— Ще горілки?

— Із задоволенням, — мовив Штірліц.

— Що ж до того, як я бачу свої завдання у майбутній кампанії, то однозначної відповіді дати не можна. Очевидно, слід виділити два основні аспекти проблеми: селянство як об'єкт перетворення на аграрний потенціал рейху і слов'янську інтелігенцію як можливого противника цього неминучого процесу.

— Постановка питання абсолютна, але успіх чи неуспіх заходів визначатимуть деталі.

— Цілком правильно, — піднявши очі від решток гусака, згодився Оберлендер. — Основні вузли цієї проблеми я зараз спробую сформулювати.

Оберлендер закурив, підсунув до себе попільничку, зроблену з гільзи протитанкового снаряда, й напористо (йому, видно, подобалась така манера) почав говорити карбованими фразами:

— В конкретно-слов'янському випадку проблему інтелігенції я уявляю первинною, оскільки марксизм визначив цей вид суспільної діяльності як «прошарковий». Прошарок — форма якогось нагромаджувача, що приймає в себе представників селянства та міських робітників. Оскільки в Росії переважало селянство, то нагромаджень од села в інтелігенції було більше. Селянська ідеологія в інтелігенції гальмує порив, бо земля менш схильна до еволюції, ніж фабрика. Верстат революційний за своєю суттю, бо він несе в собі заряд змагання з іншим верстатом, тоді як земля єдина й нескінченна у своїй вічності. Очевидно, наше, завдання полягає в тому, щоб звести інтелігенцію, так би мовити, верстатну з інтелігенцією аграрною. Протиставлення завжди конфліктне. Для третьої сили вигідний конфлікт двох інших сил. Ущербність самолюбства — інструмент боротьби. Коли ти представник «прошарку», коли ти нижчий за представників інших суспільних груп, — з тобою легше розмовляти представникові третьої сили.

  • Читать дальше
  • 1
  • ...
  • 24
  • 25
  • 26
  • 27
  • 28
  • 29
  • 30
  • 31
  • 32
  • 33
  • 34
  • ...

Ебукер (ebooker) – онлайн-библиотека на русском языке. Книги доступны онлайн, без утомительной регистрации. Огромный выбор и удобный дизайн, позволяющий читать без проблем. Добавляйте сайт в закладки! Все произведения загружаются пользователями: если считаете, что ваши авторские права нарушены – используйте форму обратной связи.

Полезные ссылки

  • Моя полка

Контакты

  • chitat.ebooker@gmail.com

Подпишитесь на рассылку: