Недобитий. Порожно у тебе в голові... Скільки і не длубай, а опріч вітру нічого не знайдеш...

Всі. (Регочуть ся). От, бандурист... Загнав Неплюя на слизьке...

Неплюй. (Регоче ся). Їй Богу молодець...

Опара. А ну діду з цапиною бородою, ушквар нам якої...

Недобитий. Ушкварив би та струни позасихали.

Опара. Від чогож то?...

Недобитий. Та від того, від чого твої порозкисали...

Опара. (Регочучись). Чи не бісова пара...

Голощук. (Підносить коряк). На дідусю... Промочи голосники...

Недобитий. О, сей то догадливий. Мабуть у твого батька не дурний був син...

Голощук. Чи не той, що Гарасимом звали?

Недобитий. Як що ти Гарасим, то той самий.

Голощук. Я він і є.

Опара. А нуж бо ушквар, бо мене вже так і кортить до танців.

Недобитий. А дуже кортить? Глядиж, щоб не погубив підошви...

Опара. Нічо... Я язиком полатаю...

Недобитий. (Грає і приспівує).

Опара. (Танцює).

Недобитий:

Oй так чини, як я чиню

люби жінку аби чию,

хоч попову, хоч дякову,

хоч хорошу мужикову…

Ой до мене сита, сита

ой до мене решета,

ой до мене запорожці,

бо я бідна сирота…

Розступіте ся міряни

нехай гиря погуляє,

щоб зазнали всі міряни,

як гуляють голоштани…

Опара. (Танцюючи): А ну піддай хто охоти... а то вже ноги ледво човгають ся...

Недобитий. З такими танцями лучше тиб і не рішав ся... Ти мабуть тільки язиком вмієш тропака вибивати...

Опара. Не сердь мене, бо як розсерджусь, то буду танцювати до самого світа...

Недобитий. У тебе і так вже либонь свитає в голові і в очах...

Опара. (Скидає жупан): Так ось-же тобі... (Танцює мов несамовитий)... Грай, коли граєш, побачиш чия візьме!...

Недобитий. Та хоч одпочинь, ладачо...

Опара. Піди геть... Не рушай... От так наші: і сюди і туди... Навприсядки... Підспівуй, піддавай хто охоти…

Недобитий. (Співає):

Ой ти старий, я молода,

та між нами незлагода...

Ой ти старий кахи-кахи...

Я молода хи-хи-хи-хи.

(Говорить): Та скинь бо, вражий чоловіче, і сорочку, щоб і та не заваджала.

Опара. (Паде па земно). Стрівай... Я одпочину, тай знов, а ти тимчасом заспівай якої жалібної... (Виймає з кишені гроші). На тобі тимчасом таляра, а потім заграєш мені ще аж за два.

Недобитий. (Співає):

Замовкли бандури, оглухли мабуть

Ні співу ні думи в хуторах не чуть

Лише по могилах голосить ворон

Козацької слави старої гомон.

О руская земле, о рідна моя,

Чи прийдем ще раз ми коли до коша.

Де ділись, заділись ті давні часи

Славетні гетьманські, де ділись вони

Бувало атаман як кликне на бій

чубаті як хмари злітались як стій.

О руская земле, о рідна моя,

чи верне - поверне ще слава твоя…

В кайданах в пневолі козача сім’я,

по дворах шляхетських у наймах сестра

і сін на послуги пішов Москалям,

на глум і на посьміх самим ворогам.

О руская земле, о рідна моя,

коли вже скінчить ся неволя твоя.

Прокиньте ся діти, наспів вже той час -

«Заплакана Мати» вже кличе на вас,

щоб стать односердно за діло святе,

а слава та давня ще нам зацвите.

О руская земле, о рідна моя,

та чей ми прийдемо ще раз до коша…

(По співі): А тепер пращайте, мої любі... Я піду по наметах, огляну всіх, може хто занедужав... Треба порадити... Пращавайте... (Пішов).