Єпископ

Так, лиш одно додати мушу я: ми боремось в терпливості й покорі…

Неофіт-раб (упалим голосом)

І знов нічого я не розумію: боротися в покорі. Що се значить?

Єпископ

Ми боремося з духом, не з людьми.

Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні словом, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо.

Неофіт-раб

А хто ж такі той кесар, тая влада?

Хіба ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали?

Єпископ

В той час, як служать ідолам, а в інший вони начальники, від Бога дані.

Неофіт-раб

Від Бога? Від якого?

Єпископ

Бог єдиний на світі є, Бог Слово, Бог Любов, Бог триєдиний, Батько, Син і Дух.

Неофіт-раб

То се він дав і кесаря, і владу преторіанську та патриціанську, і владу над рабами багачів?

Єпископ

«Нема на світі влади, окрім тої, що йде від Бога». Бог є цар і пан над усіма владиками земними, вони в його руці, і він помститься над ними за неправду, а не ми.

«Мені належить помста», — каже Вічний.

Неофіт-раб

Коли ж та помста?

Єпископ

Хто збагнути може шляхи Господні?

Неофіт-раб

Може, аж тоді, як Царство Боже стане по всім світі, коли Христос на землю вдруге прийде?

Єпископ

Тоді напевне буде Божий суд.

Неофіт-раб

А потім що?

Єпископ

Одна отара буде, єдиний пастир.

Неофіт-раб

А при нім не буде помічників, намісників Господніх, ніяких тих начальників над нами?

І вже тоді не будуть більше люди у думці вільні, а в житті раби?

Єпископ

Не знаю, сього слова нам не дано від Господа Христа й його посланців.

Неофіт-раб

Отак?.. Про мене ж, хай воно й ніколи, те Царство Боже, не приходить!

Старий раб (з невимовним жахом)

Боже!

Рятуй нас від гріха! Що він говорить?

Вся громада християнська гомонить; окремих слів не чутно, але гамір, як хвиля, росте, наповняє крипту і луною розкочується по темних переходах катакомб.

Єпископ (підіймає руку вгору. Дужим голосом)

Мир, браття, вам!

(До неофіта-раба.)

Покайся, нечестивий!

Візьми назад слова ті необачні, бо гірш тобі на тому світі буде, аніж на сьому. Хто на сьому світі не хоче Царства Божого вбачати, той втратить і небесне Царство Боже і буде вергнутий в геєну люту, де пломінь невгасимий, плач і скрегіт і де робак довіку точить серце.

Неофіт-раб (палко)

Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш. Маю геєну ту щодня і щогодини, навколо себе чую плач і скрегіт, щодня мені робак той точить серце.

То ж він мене привів сюди до вас шукати правди, волі і надії.

А що я в вас найшов? Слова облудні і марну мрію про небесне царство та про Царя єдиного в трьох лицях, що над панами нашими панує, а їм дає над нами панувати від першого до другого пришестя, а може, й далі. Може ж, і по смерті у тім небеснім вашім Царстві Божім довіку буде так, як тут до часу, — безплотні душі ваші будуть вічно терпіти і «боротися в покорі». Сей рабський дух (на старого раба)і там служити буде не тільки зо страху, а й по сумлінню душі патриціанській можновладній, сей (на крамаря)буде важити добро і зло і чистоту по часточках вділяти, сей (на диякона)раз на тиждень буде роздавати духовну страву отакій голоті, як хоч би й я, а ми вже, злидарі, стоятимем тихенько та покірно, немов старці перед багатим паном, ждучи, який нам знак подасть єпископ, чи він хоч слово мовити дозволить, а може, нам звелить співати гімни єдиному цареві всіх царів і панові усіх рабів небесних.

Ні, далебі, не знаю, чи не краще було б мені в самій геєні вічній, ніж у такому рабстві безнадійнім, з якого й смерть вже визволить не може.

Єпископ(що вже скілька раз намагався перервати ту мову і стукав патерицею об землю, гнівним і грізним голосом покривав слова неофіта-раба)

Геть відійди від мене, сине тьми!

Лиши сей збір! Чого сюди прийшов бентежити святу громаду нашу?

Нащадку злий єхидни, скрийся в нору, з якої виліз на погибель душам!

Неофіт-раб