Я вслід його піду. Коли загину, то не за нього — він не хоче жертви, — але за те, за що і він страждав.

Нехай нікого хрест мій не лякає, бо як почую я в своєму серці святий вогонь і хоч на час, на мить здолаю жити не рабом злиденним, а вільним, непідвладним, богорівним, то я щасливим і на смерть піду, і без докору на хресті сконаю

Анціллодея раптом заходиться невтримливим риданням.

Неофіт-раб (лагідно)

Чого ти, сестро? Що тебе вразило?

Чи я тебе образив прикрим словом?

Повір мені, я не хотів того.

Анціллодея

Ні, брате… не образив… тільки… шкода… Та жаль мені тебе… загинеш, певне…

Єпископ

Не плач. Лукавий раб — не вартий сліз.

Він поклонився духом Прометею, а той єсть сатана, одвічний змій, що спокусив на гріх і непокірність.

Нема сьому рабові ні рятунку, ні прощі. Він занапастив себе.

Покиньмо нечестивця, одсахнімось, ходім од зла і сотворімо благо.

Неофіт-раб

А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас!

Вся громада рушає з свічками в руках. Єпископ попереду. Неофіт-раб іде сам окремо другим переходом в інший бік.

4/Х 1905