Я боюся долі… вона так дивиться отим великим та білим оком…

(Показує на місяць).

Ой, вона все бачить! Ніде, ніде нема від неї схову!… А я тепер не бачу! Де Долон?

Поліксена

Припав і лізе по валах помалу.

Обидві царівни стоять якийсь час нерухомо, їх чорні постаті різко визначаються в місячному світлі.

Поліксена

Тепер підвівсь… до табору пішов.

Кассандра

Ой, лихо, йдуть!

Поліксена

Хто? де?

Кассандра

Он тії два. Ідуть… ідуть…

Поліксена

Нічого, місяць окрився за хмару, і Долон припав додолу. Вони не бачать.

Кассандра

Але я, я бачу!

(Голосно кричить).

Долоне!

Поліксена

Божевільна! він почув! схопився бігти! Вже за ним погнались…

Кассандра поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею.

Кассандра

Пусти мене… пусти мене… пусти! Я мушу з ним… пусти мене!!

Поліксена

(щосили кричить)

Рятунку! Гей, люди! слухайте! сюди, стороже!

Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру.

Кассандра

Лишіть мене! Його, його рятуйте!

1-й вартовий

Кого?

Кассандра

Долона! Там його мордують.

2-й вартовий

Де?

Кассандра

Там, у полі. Ой рятуйте, люди! Скоріш біжіть!

1-й вартовий

Царівно, ми не можем, - нас тільки двоє! У ворожий табор побігли б ми хіба на певну згубу.

Кассандра

Та де ж ті всі троянці? поховались? чи неживі? Гей, люди! люди! люди!!

Починають збігатись на майдан люди.

Поліксена

Вже люди йдуть.

Кассандра

Пустіть мене!

(Несамовито пручається, далі обкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом).

Вже пізно!…

Деїфоб і Гелен(брати Кассандрині, надійшли з людьми і, взявши за руки, хотять звести Кассандру з брами)

Ходи додому, сестро!

Кассандра

(відпихає їх)

Гетьте! гетьте! Се ви його убили!

(Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом).

Ні, се я…

(Покірно дає себе вести і йде, ледве переступаючи, так, що її більше несуть, ніж ведуть).

Місяць ховається за хмару, і темна купка людей, що веде Кассандру попід муром, ледве мріє, а далі зливається з глибокою тінню від храму.

Покій Кассандри. Нема нікого.

Деїфоб