Шрифт:
(ввіходить)
Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!(Плеще в долоні і гукає).
Рабині, гей!З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.
Рабиня
Що, владарю?Деїфоб
Та що се, невже моя сестра служниць не має, що й не докличешся нікого?Рабиня
Вжеж, пророчиця рабинь всіх розпустила, казала: годі вже тих царських звичок, час привикати без рабинь до праці, бо хутко здасться.Деїфоб
От нові ще примхи! А ти чия?Рабиня
Царівни Поліксени.Деїфоб
Ну, все одно, піди поклич сестру.Рабиня
Котору? Поліксену?Деїфоб
Ні, Кассандру, та хутко.Рабиня
(йде воркотячи)
Хутко! бач, який швидкий. Старі вже ноги в мене, де тут хутко…(На порозі).
Та он вона й сама… Царівно, швидше - там братик дожидається…(Виходить).
Кассандра
(з кужілкою за поясом і з веретеном іде прядучи)
Вітаю.Деїфоб
І що ти справді вигадала, сестро? Рабинь всіх розпустила, а сама кужілки з рук не випускаєш.Кассандра
Брате, воно завчасу краще привикати до неминучого.Деїфоб
Се рабська мова! Царівна так би не сказала зроду.Кассандра
А що ж казати?Деїфоб
«Або царювати, або загинути!»Кассандра
Ми всі загинем, та не царюючи.Деїфоб
Дай спокій, сестро, і не частуй мене пророкуванням. Се чисте горе: брат - пророк, сестра - пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних. Ось ти взяла кужілку, се й гаразд, казати правду, дівчині се личить далеко краще, ніж пророча мова. Отож пряди й не пророкуй.Кассандра
Я, брате, сама б радніша прясти білу вовну, ніж віщувати всім нам чорну долю.Деїфоб
Пряди, пряди - ниток багато білих зарученій потрібно на весілля, на шлюбні шати й на дари для гостей.Кассандра
Се й ти вже, брате, бачу, у пророках, та шкода, що не в пору й не до речі.(Ображена одвертається).
Деїфоб
І в пору, і до речі. Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову. Якщо кажу, то, значить, варто слухать, а ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш, то я тобі скажу: ми заручили тебе оце тепер за Ономая, царя лідійського.Кассандра
Зарані, брате, говориш ти мені: «Ми заручили», бо ще ж я не рабиня поки що і маю власну волю.