Шрифт:
Кассандра
Хіба не досить слави?Ономай
Слави маю я й так, царівно, досить, а дружини не маю ще, от і беру тебе.Кассандра
Уже й береш? Я ще не віддаюся.Ономай
Царівно, правду мовити, я честь хотів тобі, питаючи, зробити, як жриці божій і царівні Трої, а в нас у Лідії нема звичаю дівчат питати, коли батько згоден.Кассандра
Знай, Ономаю, шлюб такий не буде з Кассандрою щасливий.Ономай
Не лякай, пророчице, мене пророкуванням. Я думаю, що й доля любить сильних, одважних і рішучих; кожна жінка повинна їх любити, а не любить, то муситиме полюбити.Кассандра
Царю, не знаєш ти мене, що так говориш.Ономай
Жінок я досить знаю.Кассандра
Та Кассандра ще не була між ними.Ономай
От тому я й хочу взять її.Кассандра
На лихо взяв би! Я не люблю тебе.Ономай
Полюбиш!Кассандра
Ні, ніколи не полюблю того, хто так підступно скористав з нашої недолі.Ономай
Хто так славно твій край відрятував?Кассандра
Не квапся, царю, то ще лежить у Зевса на колінах.Ономай
А якби стало так?Кассандра
Я оборонцю хвалу і дяку склала б, якби він покинув вимагати в нагороду мене…Ономай
Я бачу, ти, царівно, мудра! «Хвала і дяка» - от і вся заплата. Та се я дам якому злидареві від свого столу м'яса, то й почую хвали і дяки досить.Кассандра
Чи ти бачив, як оборонця визволені славлять?Ономай
Не раз, не два! Скажу тобі, царівно, що переможця і не так ще славлять подолані. Я й те і друге знаю - ціна обом однакова, бо все то безсилля силу славить. Але силу віддати за таке - збожеволіти! Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? Я се дома почую по-лідійськи від жіноцтва, як військо приведу назад без бою.Мовчання.
Так що ж, царівно?(Налагоджується йти).
Кассандра мовчить, але, видимо, бореться з собою.
Ономай бариться, завваживши се.
Деїфоб
(увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру)
Згода, сестро?Кассандра
Згода!Ономай
По щирості?Кассандра
Як голову нести, губити військо ти готов за теє, щоб я сказала: «Сі уста твої, ся постать, сії очі»,- добре, згода. Коли твій люд готов своїх жінок лишити вдовами, аби цареві здобути наречену - добре, згода. По щирості кажу!Ономай