Охоплений нервовим збудженням Харлан не міг довго стояти на одному місці. Він повернувся й рушив до житлового сектора. Він повинен знайти кімнату Твісела, так само, як знайшов кімнату Фінджі. Харлана не полишив острах, що його можуть помітити й зупинити.

Притримуючи ліктем випромінювач, він зупинився перед дверима Твіселової кімнати (на них висіла табличка з чітко виведеним прізвищем Старшого Обчислювача). Перевівши регулятор звукового сигналу на повну гучність, Харлан спітнілою долонею натис кнопку й довго не відпускав руки. Навіть крізь двері долинало глухе гудіння.

За спиною почулися легкі кроки, та Харлан не звертав на них уваги, бувши певним, що й перехожий, хто б він там не був, помине його. (О, ця рятівна рожева нашивка Техніка!) Однак перехожий зупинився і сказав:

— Технік Харлан?

Харлан круто обернувся. Перед ним стояв Молодший Обчислювач із новеньких у цьому Секторі.

Харлан ледь стримував у собі роздратування. Що поробиш, це не 482-е. Тут він був не просто Техніком, а Твіселовим Техніком, й молоді Обчислювачі, намагаючись запобігти ласки у великого Твісела, виявляли мінімум чемності й до його Техніка.

— Ви хотіли бачити Старшого Обчислювача Твісела? — запитав Обчислювач.

— Так, сер, — відповів Харлан, невдоволено скривившись. (Що за телепень? А чого б іще він стояв під дверима, натискаючи кнопку сигналізатора? Щоб викликати капсулу?).

— Боюсь, вам не вдасться його побачити, — сказав Обчислювач.

— В мене нагальна справа, я мушу розбудити його.

— Може, й так. Але його зараз немає в 575-му. Він в іншому Сторіччі.

— В якому саме? — нетерпляче запитав Харлан. Обчислювач глянув на нього спогорда.

— Цього я не знаю.

— Але ж я маю конче вранці зустрітися з ним у важливій справі.

— Зрозуміло, — весело сказав Обчислювач, і Харлан ніяк не міг збагнути, що потішає його.

А тим часом Обчислювач уже відверто розсміявся і вів далі:

— А вам не здається, що ви прийшли ранувато?

— Я мушу з ним обов’язково зустрітися.

Усмішка в Обчислювача розпливалась дедалі ширше.

— Я певен, що завтра вранці він буде тут.

— Але ж…

Обчислювач рушив далі, намагаючись пройти повз Харлана так, щоб не доторкнутися до його одежі. Харлан у безсилій люті дивився йому вслід, зціплюючи кулаки. Потім, оскільки робити було нічого, поволі, мов непритомний, поплентався до своєї кімнати.

Цілу ніч Харлан не склепляв очей. Він силкувався заснути, розслабитися, забути про все, але марне. В голові безнастанно роїлися думки.

Насамперед він думав про Нойс.

Харлан знов і знов гарячково повторював собі, що вони не посміють поглумитися над нею. Вони не відішлють її назад у Час, попередньо не розрахувавши, як це вплине на Реальність, а для розрахунку потрібні будуть дні, а то й тижні. Щоправда, вони можуть зробити з нею те, чим Фінджі погрожував йому, — посадити в ракету, приречену на катастрофу.

Однак Харлан до кінця не міг повірити в таку сумну перспективу. В них не було потреби вдаватися до найкрутіших дій. Та й навряд чи вони ризикуватимуть викликати незадоволення Харлана. (В нічній тиші Харлан запав у той дрімотний стан, коли в голові починають снувати дивні, нереальні думки, і йому не здалось перебільшенням навіть його певність у тому, що Рада Часів не наважиться викликати незадоволення в Техніка).

Хоч, звичайно, все може статися з жінкою-полонянкою. А тим більше із вродливою жінкою з гедоністичної Реальності…

Харлан щоразу відкидав підозру, яка настирливо закрадалася в його мозок. Така можливість була водночас і вірогіднішою, і страшнішою за смерть, і Харлан не хотів навіть думати про це.

Він почав думати про Твісела.

Старого немає в 575-му. Де він може бути зараз, цієї нічної пори, коли всі сплять? Чому він не спить?

Харлан був певен: зараз іде засідання Ради. Вирішують, що робити з ним і з Нойс. Що робити з незамінним Техніком, якого поки що чіпати не можна.

Харлан міцно стис губи. Навіть якщо Фінджі повідомить про напад на нього, становище не зміниться. Навряд чи донос Фінджі додасть щось до попередніх Харланових злочинів або зменшить його незамінність.

А проте Харлан не був певен, що Фінджі викаже його. Вже те, що Обчислювач запобігав перед Техніком і розповів йому те, чого не слід було б, ставило Фінджі в смішне становище. А йому невигідно, щоб про це дізналася Рада.

Харлан став міркувати про Техніків, як про групу людей із спільними інтересами. Останнім часом він мало замислювався над долею своїх колег. Особливе становище Харлана як особистого Техніка Твісела і Наставника Купера трохи відокремлювало його від решти Техніків. Проте і їм бракувало солідарності. Чому?