Він приставив дуло випромінювача до товстого живота Фінджі й просичав крізь стиснуті зуби.

— Що ви зробили з Нойс?

— Уявлення не маю.

— Не брешіть. Що ви зробили з Нойс?

— Я вже сказав: не знаю.

Харлан міцно стис рукоятку випромінювача; голос його звучав зовсім тихо.

— Спочатку в ногу. Вам буде дуже боляче.

— Заради Часу, вислухайте мене. Зачекайте.

— Гаразд. Що ви зробили з нею?

— Ні, послухайте мене. Досі ваші вчинки були просто порушенням дисципліни. Це не зашкодило Реальності. Я перевірив. Вас можуть лише розжалувати. Та коли ви вб’єте мене або скалічите, то це вважатиметься як напад на старшого званням. За це на вас чекатиме смертна кара.

Така погроза викликала в Харлана лише зневажливу посмішку. Після всього, що сталося, смерть була б для нього найкращим порятунком.

Фінджі, видно, не зрозумів причини його посмішки, бо поквапливо додав:

— Не думайте, що у Вічності не вдаються до смертної кари — просто ви про неї ніколи не чули. Ми, Обчислювачі, добре знаємо про такі речі. Скільки людей було страчено! І робиться це простіше простого. В будь-якій Реальності трапляється чимало різних катастроф, після яких не знаходять трупів. Ракети вибухають у повітрі, аеролайнери падають в океан або дощенту розбиваються в горах. Засудженого до страти садовлять в один з приречених кораблів за кілька хвилин чи секунд до катастрофи. Вам таке підходить?

Харлан здригнувся.

— Якщо ви хочете залякати мене, нічого не вийде. Послухайте, що я скажу. Я не боюся ніякої кари. Крім того, я маю твердий намір взяти з нею шлюб. Вона потрібна мені зараз. Вона не існує в теперішній Реальності 482-го, немає в неї і Аналога. Отже, немає і причин заборонити нам законний шлюб.

— Шлюб суперечить приписам, установленим для Техніків…

— Ми віддамо це на вирішення Ради Часів, — сказав Харлан. В ньому нарешті прокинулася гордість. — Я не боюся відмови, так само, як не боюся вбити вас. Я не простий Технік.

— Тільки тому, що ви Твіселів Технік? — На круглому, спітнілому обличчі Фінджі з’явився якийсь дивний вираз — чи то ненависть, чи тріумф, чи те й те воднораз.

— Причина набагато важливіша, — сказав Харлан. — А тепер…

З похмурою рішучістю Харлан поклав палець на пускову кнопку.

— Тоді звертайтеся до Ради! — перелякано закричав Фінджі. — Рада Часів знає все. Якщо ви така поважна особа… — Задихаючись, Фінджі не зміг докінчити фразу.

Харланів палець нерішуче ворухнувся на пусковій кнопці.

— Що знає Рада?

— Невже ви думаєте, що в такій справі я діяв би сам? Я доповів про все Раді одразу після Зміни Реальності. Ось копія моєї доповідної записки.

— Стояти на місці! Ані руш!

Однак Фінджі не звернув уваги на окрик. Він так прудко метнувся до картотеки, немов у нього вселився злий дух. Знайшовши код потрібного донесення, він поквапливо набрав його. Зі щілини столу поповзла срібляста стрічка, де простим оком можна було побачити складне мереживо цяток.

— Хочете послухати? — запитав Фінджі й, не дочекавшись відповіді, вставив стрічку у відтворювач звуку.

Харлан слухав немов у заціпенінні. Все було зрозуміло. Фінджі доповів Раді про його дії в усіх подробицях. Він детально повідомив про кожен його вихід у Час. Наскільки міг пригадати Харлан, тут не було пропущено жодного факту.

— А тепер звертайтеся до Ради! — закричав Фінджі, коли стрічка закінчилася. — Особисто я не блокував Часу. Я навіть не знав, як воно робиться. Але не думайте, що вони приймуть вас із розкритими обіймами. Ви сказали, що я розмовляв з Твіселом. Так, це правда. Однак то він викликав мене, а не я його. Отже, йдіть і просіть Твісела. Поясніть йому, що ви не простий Технік. А якщо ви хочете спершу вбити мене, вбивайте, Час із вами.

В голосі Обчислювача Харлан відчув радісні нотки. Очевидно, Фінджі вважав себе переможцем, бо навіть не боявся скерованого на нього нейронного випромінювача. Чому? Невже його так втішають Харланові невдачі? Чи то тільки ревнощі затьмарюють йому мозок?

Харлан не встиг дати собі відповіді на ці запитання.

Несподівано Фінджі й усе пов’язане з ним втратило для Харлана будь-який сенс.

Він запхнув зброю в кишеню, крутнувся до дверей і подався до найближчої капсульної шахти.

Тепер він матиме справу з Радою або принаймні з Твіселом. Він не боявся їх ні кожного зокрема, ні всіх разом узятих.

Останнім часом у нього щодень міцніла певність у власній незамінності. Навіть Рада Часів змушена буде пристати на його вимогу, коли для неї постане питання вибору між Нойс і самим існуванням Вічності.

Технік Ендрю Харлан прожогом вискочив з капсули в 575-му і, на превеликий свій подив, переконався, що потрапив у нічну зміну. Шалено гасаючи із Сторіччя в Сторіччя, він і не помітив, як минуло кілька біогодин. Він спантеличено дивився на порожні, тьмяно освітлені коридори — свідчення того, що працює лише нечисленна нічна бригада.