Огест Сеннор — лисий, як коліно, навіть без брів і вій, найбільше привертав Харланову увагу. По-перше, через те, що пильний погляд темних очей на цьому безволосому тлі вражав дужче, ніж із стереоекрана. По-друге, Харлан знав про розбіжність у поглядах між Сеннором і Твіселом. І нарешті, Сеннор не тільки розглядав Харлана. Він мовби вистрілював одне за одним свої запитання різким голосом.

Спочатку це були запитання, на які важко відповісти щось конкретне, приміром: «Скажіть, юначе, чому вас раптом зацікавила Первісна історія?» або: «Що вам дало вивчення Первісної історії?»

По тому він зручніше вмостився в кріслі й, кинувши свою тарілку в люк для брудного посуду, сплів перед собою пухкі пальці. (Харлан помітив, що й на руках у нього не було волосся).

— Мене давно вже цікавить одне питання, — промовив Сеннор. — Може, ви мені допоможете.

«От і почалось», — подумав Харлан.

— Якщо тільки зможу, сер, — сказав він уголос.

— Декотрі з нас тут, у Вічності, — я не хочу сказати, що всі або навіть більшість, — тут він стрельнув оком на втомлене Твіселове обличчя, тимчасом як решта підсунулися ближче й приготувалися слухати, — але принаймні декотрі з нас, — цікавляться філософськими аспектами Часу. Ви розумієте, що я маю на увазі?

— Парадокси подорожей у Часі, сер?

— Ну, коли вам більше до вподоби ці мелодраматичні терміни, то хай буде так. Але, звичайно, річ не тільки в парадоксах. Нас цікавлять питання справжньої природи Реальності, збереження маси-енергії під час Зміни Реальності й таке інше. На наші розмірковування про подібні речі впливають знання природи подорожей у Часі. А от ваші Первісні істоти нічого не знали про такі подорожі. Що вони думали про все це?

З протилежного кінця долинув тихий голос Твісела:

— Словоблуддя.

Однак Сеннор пустив повз вуха в’їдливу репліку.

— Можете відповісти на моє запитання, Техніку? — поцікавився він.

— За Первісної ери люди не замислювалися над подорожами в Часі, Обчислювачу.

— Не вірили, що це можливо?

— Гадаю, що так.

— Навіть не замислювалися над такою проблемою?

— Ну, щодо цього, — невпевнено промовив Харлан, — то мені здається, що деякі припущення зустрічалися в їхній так званій науково-фантастичній літературі. Я не дуже добре обізнаний з нею, але, здається, там не раз повторюється епізод, коли чоловік повертається у минуле, щоб убити свого рідного діда ще в колисці.

— Чудово! Просто чудово! — захоплено вигукнув Сеннор. — Це, зрештою, фундаментальний парадокс подорожей У Часі, якщо вважати Реальність незмінною. Га? А тепер я наважуся стверджувати: ваші Первісні й гадки не мали, що Реальність може змінюватися. Я правду кажу?

Харлан не поспішав з відповіддю. Він ніяк не міг збагнути, куди гне Сеннор, і це непокоїло його.

— Мені бракує знань, щоб твердо відповісти вам, сер, — нарешті промовив він. — Гадаю, вони могли припускати можливість існування переміжних часових шляхів або ж різних площин буття. Але точно не скажу.

Сеннор відкопилив нижню губу.

— Я певний, що ви помиляєтеся. Вас могли ввести в оману деякі туманні висловлювання в книжках, — читаючи такі висловлювання, ви сприймали їх крізь призму власних знань. Ні, не маючи досвіду подорожування в Часі, людина не осягнула б своїм мозком усієї філософської складності Реальності. От, наприклад, чому Реальність має інерцію? Ми всі знаємо, що це так. Будь-який вплив повинен перевищити певну критичну величину, перш ніж відбудеться Зміна, справжня Зміна. І навіть тоді Реальність намагається повернутися на своє попереднє місце.

Припустімо, наприклад, що ми здійснили Зміну тут, у 575-му. Реальність змінюватиметься дедалі ефективніше приблизно до 600-го Сторіччя. Зміна поширюватиметься й далі, десь аж до 650-го, однак її інтенсивність поступово йтиме на спад. За цими часовими межами Реальність залишиться незмінною. Всі ми знаємо, що це так, але жоден із нас не знає, чому все це відбувається саме так. Здавалося б, що всі Зміни Реальності мають поширюватися дедалі ефективніше крізь усі Сторіччя, до безмежності, але насправді не так.

Або візьмімо інший приклад. Мені сказали, що Технік Харлан мастак добирати Мінімальний Необхідний Вплив у будь-якій ситуації. Я ладен побитися об заклад, що він не зможе пояснити, як він це робить.

Тепер уявіть собі безпорадність Первісних людей. Їх хвилювала проблема, чи може чоловік убити рідного діда, бо вони не знали всієї правди про Реальність. А тепер візьмімо ймовірнішу ситуацію, легшу для аналізу: подорожуючи в Часі, людина зустрічає саму себе… — І що станеться, коли людина зустріне саму себе? — різко запитав Харлан.