23 Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, -

24 Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське.

25 І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе;

26 Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.

27 Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.

28 Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло.

29 А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем;

30 Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх*.

Йов 23

1 І озвавсь Йов і рече:

2 Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

3 О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

4 Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

5 Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

6 Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

7 Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

8 А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

9 Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

10 Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистиіг.

11 Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

12 Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

13 Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

14 Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

15 Тим то я й дрожу перед ним; думаю - й серце холоне.

16 Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

17 О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

Йов 24

1 Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?

2 Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;

3 Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;

4 Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.

5 Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;

6 Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;

7 Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;

8 Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.

9 Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.

10 Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм;

11 Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.

12 У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.

13 Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.

14 Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.

15 Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.

16 В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.

17 Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.

18 Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!

19 Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.

20 Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!

21 Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.

22 Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.

23 А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.