18 Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем.

19 Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх,

20 Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви.

21 Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно.

22 А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його 'д смертї.

23 Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, -

24 То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому.

25 Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів.

26 Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність.

27 І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї.

28 Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.

29 Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком,

30 Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти.

31 Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити.

32 А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився;

33 А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї.

Йов 34

1 І говорив Еліуй дальше й казав:

2 Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!

3 Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.

4 Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.

5 Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.

6 Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена.

7 Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,

8 Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?

9 Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.

10 Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду,

11 Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.

12 Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.

13 Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?

14 Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, -

15 Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.

16 От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.

17 Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?

18 Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники?

19 Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його.

20 Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.

21 Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.

22 Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.

23 Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.

24 Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,

25 Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,

26 Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.

27 За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,

28 Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.

29 Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне?
– все одно, чи народ, чи один чоловік,

30 Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.

31 От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити;

32 А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.

33 Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.

34 Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:

35 Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.

36 Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.

37 Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.