Кругом неволя... гаснуть очі,-Чого не бачили вони?Мов той густий серпанок ночіПовис над миром восени.Не рушить нас кайдан, ні страта,На все ми соромно - німі;Освітній [7] брат сліпого братаГнітить і досі ще в ярмі.Святий завіт, одвіку божий,Занапастили, все в крові...Коли ж постане месник можий [8]На ті злочинства світові?
7
– Освітній - освічений.
8
– Можий (можний) - сильний, могутній.
У СНІ
Сон мені снився...Вечір зрина;Я опинивсяКоло млина.Любо, привільноВ тишу гулять...Верби прихильноГнуться, шумлять;Шепчуться лози,Ріють човни...Бризнули б сльози,-Майся вони.Сивий рибалкаСіть закида,-Здійметься скалка,Плесне вода.Журно дзюрієПопід веслом...Огнище мрієГеть за селом.Хлопці на пашіЧи косаріСіли до кашіСеред ріллі.Божа дорогаОпочива...Пісня розлогаСум навіва;Хвилею ллється,Стогне, зітха,Плаче, смієтьсяІ затиха.Сяють зірниці;Спустилась ніч;Поверх дзвіниціВіщує сич...І я прокинувсьТяжко зі сну,Неначе ринувсьЗнов у труну.Тьма наді мною,Стужа дійма,А за стіноюВиє зима.
ДО ТОВАРИСТВА
Не горюйте, що тьмою окритеНепривітане ваше життя,Кров’ю серденько все перелите,Перебрехано кращі чуття;Світ обвіяний пахом могили,І до краю панує тюрма,Задаремно погублено сили,В тілі кістки живої нема...Не сумуйте, що купа на купіВсі поляжем за діло святе:На зітлілому нашому трупіНевмируще братерство зросте!
ТЯЖКИЙ ЗАВІТ
Любить врага, всестраднице свята,Ти людям грішним завішала.Конаючи під тяжею хрестаЗа сонце правди, як повчала...Твої завіти... бережу я їх...Ти стежку світиш і з могили...Але простить мучителів твоїхЯ не відчую в собі сили!
СУЧАСНИКОВІ
Оце дивлюсь безрадісно на тебе,Загляну в душу змучену твою -І несподівано самого себеВ тобі, мій брате, пізнаю!Ще з пелюшок здобувся ти отрути,Не бачив навіть радощів життя,-А вже воно на тебе вспіло тхнутиДиханням смертного пиття!І підеш ти гірким шляхом недуги,У темряві шукаючи зорі,Конаючи з невимовної туги,Довіковічним бранцем прі! [9]Дізнаєшся в кайданах самотини,У тридцять літ - знесилений дідусь,Гадавши нишком: кращої годиниЯ в мирі ледве чи діждусь...Та вірую, що хрест мій не безплодний,Що хрест отой - бездольний люд спасе,Запинить, певно, стогін всенародний,Вітчині щастя принесе!
9
– Пря - боротьба.
ДО ГАЛИЧАН
Міцно, браття, стиснім руки,Обіймімось гаряче:Вкупі рушмо проти муки,Що вражає боляче!Здавна нам одна дорога,Незворітна та тяжка;Всіх однако мати вбогаДо роботи заклика.Годі ж спільної розради,Шо люд путами скула;Годі з нас тієї стради,Що країна прийняла!
ДО РУСІ-УКРАЇНИ
Бажав би я, мій рідний краю,Щоб ти на волю здобувавсь,Давно сподіваного раюВід себе власно сподівавсь.Щоб велич простого народаЗапанувала на Русі,Щоб чарівна селянська вродаРосла в коханні та красі.Щоб Русь порізнена усталаЗ-під віковічного ярмаІ квітом повним розцвіталаУ згоді з ближніми всіма!
ГАДКА
Власне щастя та турботи,Власні думки... кинь гадать...До громадської роботиСлід життя своє віддать.Згинуть марні піклуванняВ тихім захистку хрестів,Розлетяться почування.Крім любові до братів.Вона піде поміж миром,Яко заповідь людська;Щастя всіх - святим кумиромСтане мужа-бояка!
