Там, далеко, на Вкраїні,Сяє сонечко ясне,Світить людям, та в чужиніНе навідає мене.Там десь ллються рідні звуки,Боротьба за люд іде...Тута ж часом від розпукиСтигне слово молоде.Там матуся теплі сльозиЗ горя щиро вилива...Тута ж хуга та морози,-Серце в тузі занива.Побратими любі, милі,-Скрізь розкидані вони:Спочивають у могиліЧи по тюрмах ждуть труни.
"Україна приснилась мені..."
Україна приснилась мені,Я прокинувсь ізмучений дуже;Ранній промінь гуляв по стіні,Та не легше було мені, друже!Люду мимо чимало пройшло,Радий гомін та жарти - байдуже...А на серці у мене скребло,І не легше було мені, друже!Онде гай величаво дріма,Вільна пташка так весело круже,Чорнобрива жоржину лама...Та мені не полегшало, друже!
Чимало днів по морю,У тьмі німій,На певну зустріч горюПлив човен мій.Швиряли хвилі бурніНа всі краї...Вставали думи журніНудьги-змії.Вітчини берег милийЗникав і зник,І рвався мій безсилий,Розлучний крик.А прірва виє, кличеДо бороття,Пловцеві згубу зичеБез вороття.
БОРЦЕВІ
Не трать надій:Ти згинеш,- слідТвоїх подійРозтопить лідВ серцях катів,Любов натхнеЇм до братів...Вік промине;Любов же таОдним одна,Що день - свята,Що день - ясна,ПереживеІ всіх і все,Життя новеУ мир внесе!
"Красно при долині..."
Красно при долиніКвітонька цвіла,Та до кіс дівчиніМати заплела.Гордо чарівницяВродою пиша:Чиста, як зірниця,Молода душа.Хай же сліз не баче,Сяє-розцвіта,Доки згине, начеКвітонька ота!
БЛАГАННЯ
Над усім обладу маєш,-Вчуй же стогін, прихились,Правий боже! Чи зламаєшТи кайдани ці колись?Дай нам силу вирвать рукиІз обіймів їх цупких,Зарятуй від скону-муки,Тхни огнем надій палких!Розірви на небі хмари,Тьму згромаджену розвій,Щоб загибли людські чвари,Вчувши голос дужий твій!
КРАЩЕ
Тяжко в неволі нудитись;Молодість... де вона є?Краще б у світ не родитись,-Стільки він мук завдає!Сестроньки, браття - в могилі,Вороги ж люті - живі...Як не затоплять їх хвиліВилитих сліз та крові?Терпіть, а має справдитисьБожий святий заповіт...Добре у світ не родитись,Краще - побачити світ!
ДО БАНДУРИ
Не голосна ти, вбога бандуро,Подруго люба тюрми!Люди освітні вчують похмуро,-Їх не привернемо ми.Прості... чи дійде ж слово любові,Чи їх прихилять пісні?Супроти моря поту та кровіЩо наші співи сумні?Де вже бездольцям тим відрізнятиВорог ти клятий чи друг...Треба б поперед нам обійнятиЦіну народних послуг!
"Нудьга без краю, серце гасне..."
Нудьга без краю, серце гасне;Сном перекинулась весна,-Її не знав я... літо краснеВ тюрмі за нею промина.Заліза вічні наді мною...Гнітить мертвота... сум та сум...Вагуча пітьма пеленоюЩораз ляга на скутий ум.Та все любов’ю б’ються груди;Бажав би віки працювать,До миру кличучи, щоб людиЛюдей спішили розкувать!
