Шрифт:
Кінаст вийшов на подвір’я.
— Киньте, пане докторе, — холодно сказав він, — у справах я тверезий, про це я попереджав вас ще під час сніданку. Мені лишається тільки повторити, що ми приставили вам голандер у бездоганному стані і не збираємось брати його назад.
— Це ми ще побачимо, — заявив Дідеріх. — Чи не думають Бюшлі і К°, що судовий процес сприятиме збутові їхньої нової продукції? А в технічній пресі я ще дам певну рекомендацію вашій машині!
На це Кінаст:
— Шантажу ми не боїмося!
Дідеріх у відповідь:
— Не здатних до дуелі хамів просто викидають геть.
Цієї хвилини на подвір’я вийшла Магда. На ній був подарований на різдво хутряний жакет, а рожеве обличчя сяяло усмішкою.
— Ви досі не скінчили? — лукаво спитала вона. — Погода чудова, треба трішки перейтися перед обідом. A propos, [6] — побіжно сказала вона, — мама питає, чи пан Кінаст прийде до нас на вечерю.
Кінаст відповів, що, на жаль, повинен відмовитися. Її усмішка стала настирливішою.
6
A propos — до речі, між іншим (франц.).
— А мені ви також відмовите?
Кінаст гірко засміявся.
— Я б не відмовився, панно. Але не знаю, як поставиться до цього ваш брат.
Дідеріх сопів, Магда благально подивилася на нього.
— Пане Кінасте, — видавив він із себе, — я буду радий. Може, ми все ж таки ще домовимося.
Кінаст сказав, що також сподівається цього, і зі світською гречністю запропонував Магді трохи відпровадити її.
— Якщо мій брат не заперечує, — доброзвичайно, не без іронії сказала вона.
Дідеріх і на це дав дозвіл, а потім здивовано подивився їй услід, коли вона віддалилася від нього з представником Бюшлі і К°. «Звідки у неї це?»
Повернувшися додому на обід, він почув у вітальні різкі голоси сестер. Еммі дорікала Магді, що вона поводиться безсоромно.
— Так не чинять порядні дівчата!
— Ах, он як! — вигукнула Магда. — У тебе дозволу не спитала!
— А це не завадило б! І взагалі моя черга перша!
— Ах, он що тебе хвилює! — і Магда зайшлася глузливим реготом.
Коли увійшов Дідеріх, вона зразу замовкла. Дідеріх незадоволено крутив білками; але пані Геслінг не довелося ламати руки за спинами дочок: втручатися в бабські суперечки було нижче за його гідність.
За столом мова зайшла про гостя. Пані Геслінг з похвалою висловилася про нього; він справив враження солідної людини. Еммі вставила:
— Такий прикажчик, та щоб не був солідний. Він уявлення не має, як розмовляти з дамами.
Магда з обуренням твердила протилежне. І через те, що всі чекали на Дідеріхів присуд, він наважився. На тонкощах етикету цей добродій, мабуть, справді знається кепсько. Університетської освіти не заміниш нічим. Але як ділова людина він цілком гідний пошани. Еммі не могла більше стриматися.
— Якщо Магда здумає вийти за нього заміж, я вам заявляю, що між нами все буде покінчено. Він їв компот з ножа!
— Вона вигадує! — І Магда заридала.
Дідеріх відчув до неї жаль; він накинувся на Еммі:
— Виходь собі, будь ласка, заміж за можновладного герцога і дай нам спокій.
Тоді Еммі поклала ніж, виделку і вийшла з кімнати.
Увечері, перед закриттям фабрики, Кінаст зайшов до контори. На ньому був сюртук, і весь він більше справляв враження людини, яка завітала в гості, а не в справах. Обоє, наче мовчки порозумівшися, відкладали розмову, поки старий Сетбір не зібрав своїх паперів. Коли він, кинувши через плече недовірливий погляд, вийшов з контори, Дідеріх сказав:
— Старий тільки доживає свого віку в мене. Поважні справи я розв’язую сам.
— Ну, а нашу справу ви обміркували? — спитав Кінаст.
— А ви? — відказав Дідеріх.
Кінаст фамільярно підморгнув.
— Мої повноваження, власне, не сягають так далеко, але я беру це на себе. Хай буде так, я візьму голандер назад. Якийсь дефект уже знайдеться.
Дідеріх зрозумів.
— Ви знайдете його, — мовив він із надією в голосі.
Кінаст діловито сказав:
— За нашу ласкавість ви зобов’язуйтеся надалі всі машини замовляти тільки у нас. Хвилинку! — попросив він, бачачи, що Дідеріх поривається схопитися з місця. — І, крім того, ви звернете наші витрати і оплатите мою поїздку — на суму п’ятсот марок, яку ми вирахуємо з вашого завдатку.
— Слухайте, це ж здирство!
Почуття справедливості знову заговорило в Дідеріху. Але Кінаст уже знов підвищив голос:
— Пане докторе!..
Дідеріх зусиллям волі стримався; він поклав вірникові фірми руку на плече.
— Ходімте тепер нагору, дами чекають.
— Поки що ми цілком добре домовлялися, — зауважив Кінаст, заспокоюючись.
— Це маленьке розходження ми теж якось уладнаємо, — пообіцяв Дідеріх.
Нагорі все виглядало по-святковому. Пані Геслінг виблискувала чорним атласом свого плаття. Крізь Магдину мереживну блузку світилося більше, ніж вона звичайно показувала в сімейному колі. Тільки обличчя і плаття Еммі були сірі та буденні. Магда вказала гостеві його місце і сіла по праву руку; і не встигли ще всі посідати і відкашлятися, як вона вже сказала з гарячково палаючими очима: