Уже прийшов: не витримаєм далі.

І склалось так тепер нам добре все,

Що вже не ми, а сам гетьман Михайло

Прохає нас,- то се ще й ліпше нам:

Ми можемо так більше вторгувати.

Тим я й кажу: берім, коли дають,

Бо час мине, то може все пропасти.

Жилинський

Та се то так... та штука є одна...

Лясковський

Кажи - яка, то, може, і зарадим.

Жилинський

Ну, дасть гетьман маєтків, талярів

По сотні-дві... І ще тобі до того

Полковництво…

Лясковський

Написано про се... Хіба не в лад?

Жилинський

Ні, не про те, а ось що:

Вам добре двом: полковницький пірнач

Уже давно вві сні пан сотник бачив,-

Тепер його й рукою досягне.

І пан суддя теж плату добру має:

Полковника ненавидить він так,

Що добре б дав, аби помститись можна.

За віщо се,- не відаю того…

Старовський

Він ворогом мені давно вже стався:

Образою великою вразив

Мене він раз…

Лясковський

Яка ж була образа?

Старовський

Прилюдно він назвав мене колись

Утисником і ще зганьбив словами.

Лясковський

А за що ж то?

Старовський

Та за дурницю все!

Там козаки-сусіди єсть у мене,

Дейнеченки... супліку подали,

Що ніби я їх утискав, що ніби

Я батожжям їх бив, а то усе

Шкарадная брехня! Та ще й на кого:

Ще й на суддю! І він мене тоді

Утисником назвав, ганьбив... Забути

Не можу я... Давно я заприсягсь

Помститися, полковництво відняти

У його й все...

Жилинський

Ото ж і буде так!

От пан суддя і має нагороду!

Опріче тих маєтків, талярів,

Один бере пірнач, а другий - помсту,

А що ж мені?

Лясковський

Маєтність, гроші…

Жилинський

Ге!

Те маєте і ви та ще і надто,

Мені ж нема додаточка того.

Лясковський

Як там - бери! Про те всі будем дбати,

Щоб сотником ізроблено тебе.

Жилинський

Оце гаразд! Так ліпше й приставати.

Та тільки вже щоб слова не ламать!

Лясковський

Не зломимо! Як я сказав, то певне,

Та тільки щось мовчить наш пан суддя,

Що думає - не хоче нам сказати.

Старовський

Я пристаю.

Жилинський

Оце так і гаразд.

(До Лясковського.)

А де сей лист пан сотник взяв? Од кого?

Лясковський

Вночі я йшов учора, аж дивлюсь,-

По-хлопському убраний хтось підходе,

Дає листа... я в його розпитавсь:

Він ізнайшов отой тайник підземний

Та й вліз сюди... Я наказав йому,

Щоб зараз він назад вертавсь, а вранці

Засипали ми тайника того.

Жилинський

Бач, бісові,- знайшли ж тайник, а наші

І байдуже!

Старовський

Бо так він обваливсь,

Заріс увесь кущами й дерезою,

Що всі його забули вже давно.

Лясковський

А сей, бач, знав про його: він у місті

Колись бував. І знаєте ви - хто?

Жилинський

А хто? Кажи!

Лясковський

Полковниці се батько.

Старовський

Невже? Свирид? Бач, де він обізвавсь!

Жилинський

А хто ж то є? Про його я не знаю.

Старовський

Він з Винниці був міщанин,- там є

У його двір... Водився з козаками

Ще здавна він... лестивсь і до ляхів...

Став козаком, пристав до Дорошенка...

Лясковський

Тепер же знов з Ханенком наклада…

Він там у їх за осавулу в сотні…

На вигадки премудрий, дак його

Туди і шле Ханенко, де не шаблі,