Та як же б він пройшов сюди у місто?

Оксана

Потайником він позавчора вліз…

Іще ж тоді ви там не засипали…

А як уже засипали,- не міг

Він вилізти і смерти сподівався.

Тоді згадав, що в його є дочка,-

Прийшов, благав, щоб я його пустила…

Карав мене він словом дошкульним,

Прокльонами страшними нахвалявся…

То ж батько мій!.. Віддать його на смерть

Я не могла - хоч він і відцурався

Мене й усіх... У хвірточку малу

Хотіла я уже його пустити,

Коли се йде Василь... Мерщій тоді

Сховала я в світлицю другу батька…

Там він сидів і, мабуть, звідти чув

Все, що Василь казав тоді Карпові…

Оце й усе... Ви бачите: я винна,-

Карайте ж так, як заробила я,

Невинного ж ви визволіть од кари.

(До Коваленка.)

Прости мене, дружинонько моя,

Що честь твою я вчинком сим сплямила!.,

Я думала, що краще так зроблю,

Я думала,- мене не зрадить батько…

Не знала я, про що казав з Карпом…

Прости мене!.. Ти бачиш: винна - я...

Коваленко

Ой, господи!.. За віщо ж сяя кара?!

Усі який час мовчать.

Крутько

(Кричить.)

А що тепер?.. І викрилось усе!

Полковника воно і не минуло!..

І зрада та в господі в його!.. Бач!..

Старовський

Вже враджено того скарать на горло,

Хто се вчинив. Злочинницю знайшли,

І присуд той на неї впасти мусить.

Жилинський

А мусить же! Вже ставсь над нею суд:

Вести її, зрадливую, на страту!

Крутько і ще дехто

Авжеж вести!.. За зраду!.. На поміст!..

Старовський

Хай буде так!.. Полковникова пані!

Ти зрадника і шпига, що прийшов

Підглядіти, як місто звоювати,

Не віддала до рук старшині... Ти,

Ховаючись, його пустила з міста:

Вчинилася велика зрада тим,-

За се ти вмреш!..

Крицький

Стривайте! Ще не так!

Старовський

Чому не так?

Крицький

Бо ми не те судили,

Що бачимо... Повинні зважить ми,

Чого і як вона зробила діло:

Се ж батько був! Се ж батько проклинав!

Не відала ж вона, про що полковник

Казатиме таємно до Карпа!..

Білоченко

Не зрада се, а помилка була;

І можемо сю помилку простити.

Старовський

Не можемо! Гарячий час тепер,

Та щоб таке в нас коїла жінота?

Вже ж наш народ і під Ханенком є,

І всяких є там родичів багато,

То будуть їх пускать та випускать!..

Тепер одну помилуєм, то й кожне,

Як трапиться, зробити схоче так.

Яка ж тоді у нас і вірність буде?

Се не війна, не оборона в нас,

А чортзна-що!

Жилинський

Авжеж ладу не буде!

Старовський

Порядок нам дають уже баби!..

Ех, бабії! Вам однієї жалко…

Жалійте!.. Хай!.. То всі ми пропадем

Отак, як ті всі десять душ, що вчора

Убито в нас!.. Вона ж се наробила!

Голоси

Не простимо за се!.. Хай умира!..

Білоченко

Ой, братчики, та ну-бо схаменіться!

Старовський

А я кажу: лилась козацька кров!

Коли її не помстимо, панове,

То се впаде на нас великий гріх.

Жилинський

Чи вам любіш одна якаясь баба,

Ніж десять душ лицарства козаків?

Голоси

Ні!.. Ні!.. Не так!.. Нам козаки дорожчі!

Крицький

Хіба ж вона занапастила їх?

Крутько

Дурниця все! Вести її на страту!

Голоси

Нехай іде!.. Нехай!..

Інші голоси

Не буде так!

Зчиняється крик, більшість кричить: "Присуджено! Хай одбуває кару!"