Шрифт:
Лясковський
Геть звідціля! Назад!
Старовський
Стягти її з помосту та й кінчати!
Голоси
Хай каже!.. Хай!.. Нехай підожде кат!
Коваленко
Ой, горличко моя! Навіщо робиш
Ти знову се?
Оксана
Мовчи!.. Не знаєш ти!..
Побачиш сам, що добре я чиню.
Старовський
Стягніть її!
Білоченко
Не руш! Нехай говоре!
Оксана
Довідалась, що батько мій приходив
Вночі до нас на зраду підмовлять,
І зрадники такі у нас знайшлися:
Ханенкові оддать заприсяглись
Се місто й нас... Найголовніший зрадник
Ось серед вас…
Лясковський
(стріляє на неї з пістоля.)
Мовчатимеш же ти!
Оксана хитається, Коваленко її піддержує. Грицько кидається на поміст до Оксани.
Коваленко
Ой господи!.. Убив її!.. Оксано!..
Оксана
Не вбив іще… Лясковський - зрадник сей,
Був сю ніч там... він з ними умовлявся…
Білоченко
Ізрадник він і душогуб. Візьміть!
В'яжіть його!.. Мерщій!..
Лясковський
Се все брехня! Се вигадки!.. Вона зо злості бреше!
Оксана
Не вигадки... Я чула все сама…
(Показує на Грицька.)
І він те чув…
Грицько
Еге, я чув: се правда!
Все, що вона сказала вам,- було.
Посвідчити прийшов я вам сю зраду,
І на суді ще більше я скажу.
Лясковського стягають з коня, віднімають зброю і крутять назад руки.
Коваленко
Оксаночко, дай рану подивитись.
Оксана
Не треба, ні... нічого, любий мій…
Та тільки я чогось немов не встою…
Падає, але Коваленко й Грицько піддержують її й кладуть на поміст.
Коваленко
Вона вмира, мій господи святий!..
Біжіть мерщій по лікаря... по діда!..
Шукайте крізь - на шанцях і в дому.
Кільки козаків вибігає.
Оксана
Та ні-бо, ні!.. Я не вмираю... Сили
Чогось нема...
Лясковський
Зв'язали ви мене...
Коли вже так, то й їх в'яжіть зо мною,-
Хоружого й суддю,- бо і вони
У справі тій були…
Старовський
Брехня!
Жилинський
Неправда!
Лясковський
Ні, правда все!.. В'яжіть, щоб не втекли.
Білоченко
Суд розбере! А поки- всіх зв’язати!
Старовського й Жилинського в'яжуть, забираючи в їх зброю. Два козаки - вбігають.
Козак 1
Ляхи! Ляхи!.. На шанці лізуть... б’ють...
Козак 2
Хтось одімкнув малую браму, вперлись…
У брамі бій... вже сили не стає…
Білоченко
Полковнику, твоє на шанцях місце!
Коваленко
Ви ж бачите - не можу: умира.
Як я її самую тут покину?..
Білоченко
А вороги як візьмуть місто - всі
Тоді вмремо... Забув свою повинність!
Оксана
Іди, іди!.. Я не умру, діждуся…
Повинен ти оборонити всіх…
Ще козак убігає.
Козак З
Пробилися вже вороги у браму.
Коваленко
Прости мене, кохана,- я піду.
(До Грицька.)
Доглянь її ти, брате, поки справлюсь.
Припадає до Оксани, цілуючи її, і зараз устає. Під голову Оксані підкладають жупан.
Пан писар тут зостанеться нехай
І береже, аж поки я вернуся…
Гей, шаблю дай!
Йому подають кільки шабель, він бере першу.
До бою, лицарі!
Вибігає з шаблею, за їм козаки. Лясковського, Старовського та Жилинського виводять. Оксана на помості лежить, біля неї Грицько, писар теж на помості стоїть трохи віддалік. Збройні козаки круг помосту.