Грицько на варті.

Грицько

Оце і стій!.. Нудьга з усим, та й годі!..

А хто воно у сій хурдизі є?

Якби мені хоч трохи подивиться!

(Зазира у вікно.)

Так не уздриш.

(Силкується відсунути вікно.)

Забито ось гвіздком…

(Одсува віконечко і зазирає в хату.)

Агов, озвись!.. Хто ти й чого сидиш?

Оксана

А що тобі?

Грицько

Жіночий голос наче... Ти жінка, га?

Оксана

Еге.

Грицько

Немов я чув

Десь голос цей... Скажи мені, будь ласка,

Хто ти єси?

Оксана

Навіщо се тобі?

Грицько

Невже ж вона? Та ні, не може бути!..

(До Оксани.)

Бо голос твій... я чув його неначе...

Оксана

А хто ж ти сам?

Грицько

Твій вартовий.

Оксана

Та хто ж?

Чути по голосу, що підійшла ближче до вікна. Грицько увесь цей час дививсь у вікно і тепер побачив Оксану.

Оксано?! Ти... отут?

Оксана

(підходить до вікна так, що її стає видко.)

Ой, боже! Гриць!..

Обоє змовкають і кільки мить мовчать.

Грицько

Еге, се він... Той Гриць, що зріс з тобою,

Що ти йому на світі всім була,

Що дороге: сестрою, другом щирим,

Коханою дружиною в думках...

Той Гриць, що жив тобою однією

І все б оддав за тебе за одну...

Той Гриць, що ти йому вразила серце,

Бо зрадила, бо з іншим утекла!..

Оксана

Не зрадила, не можеш так казати,

Бо слова я тобі не подала,

Що будемо подружжям ми з тобою.

Се ти хотів... Ніколи я тобі

Ні словечка про сеє не казала.

Грицько

Але ж себе кохати попускала.

Оксана

Кохати?
– ні! Як брата я тебе

Любила - так! І думала про тебе,

Що так і ти.

Грицько

Не бачила, що я

Люблю тебе не як сестру,- як милу?

Оксана

Побачила уже тоді, як ти

Став докорять за Василя... Та пізно...

Грицько

Еге, се так... І ти щаслива стала,

А я пішов бурлакувати в світ…

Оксана

Мій братку, того я не хотіла...

Із щирої душі бажала я .

Тобі всього, що є найкраще в світі,

Але тебе кохати не могла...

Ти кажеш, я щаслива стала?.. Правда,

Щаслива я була, але тепер

Все гине, все: душа, і тіло, й щастя!..

Щаслива я, ти кажеш? Се ж бо глум:

Ти ж вартовий, а я в тюрмі, в неволі!

Грицько

А через що се у неволі ти?

Оксана

Не знаєш ти? Я ж випустила батька…

Грицько

Се знаю вже…

Оксана

І Василя на смерть

Присуджено за се, хоч я призналась…

Бо він сказав, що винен тільки він.

Повірили - йому. Прийшла прохати

Я батька тут, щоб свідком він пішов

І розказав, як сталася ця справа:

Присуджено на раді в нас, що він

Вернутися назад безпечно може.

Він не схотів... сюди мене замкнув…

Ой, боже мій!.. Мене ж Лясковський сей.

Ні, я умру,- до мене не торкнеться…

Грицько

Лясковський? Як?

Оксана

До мене в'язне він. Щоб я його...

Грицько

Не може бути, ні!..

Не попущу того, щоб се зробилось!..

Оксана

То випусти, мій братику, мене!

Грицько

Я випущу, не дам я на поталу

Гидотному...

(Кидається ламати замок і спиняється.)

Я випущу тебе,

І підеш ти... А що ж мені вже з того?

Кохатися ти підеш з Василем!..

Ні, він умре, бо свідка ти не маєш!