Жінка 3

Коли ж, козаченьку, таке цікаве... Бач, як вона було, що полковницина мати та була родима відьма, і дочка її, полковниця б то, родима відьма, та ще й учена... Дак вона, полковниця, і підманила полковника, бо вона, звісно, з нечистою силою знається, то й робить так, щоб нечистій силі догодити... Дак і підманила полковника, каже: давай зробимо так, щоб на вигублення роду благочестивого... От вона взяла та перекинулась!...

Жінка 2

(перепиняючи.)

Сорокою!

Жінка 3

Еге ж, сорокою,- щоб ніхто не пізнав із наших,- та до ляхів: хочете, я вам скажу таке слово, щоб на вигублення роду благочестивого? Ну, ті, звісно, хочуть... Дак вони й сказали, а ті їм скуп дали... А до неї перелесник літав... а сотник Лясковський те й побачив та й підглядів у вікно...

Козак 2

Пху! Чортова брехуха ідолова!..

І чого тільки не наплеще своїм лепетливим язиком!

Жінка 2

Еге, наплеще!.. А коли ж сотник сам бачив,

як вони гроші лядські лічили.

Козак 3

А може ж, і правда?

Козак 2

І ти туди ж, розумний? До жінок.

Гетьте мені зараз ізвідси, щоб вас тут не було,

а то я вас…

Жінки

Який швидкий!.. Так розприндився!

(Переходять на другий бік майдану.)

Козак 2

Гидота!

Денис

(підходить.)

А що там?

Козак 2

Ет, чортові сороки плещуть!

Уже й склали казку, як саме зрадив полковник.

Денис

І не зраджував, та вже склали.

Дід Остап

Каже сам: зрадив, то зрадив.

Денис

Жінчину провину на себе взяв.

Козак 2

Та й жінчина провина не яка там уже непрощенна...

Треба ж і милосердя мати.

Козак 3

Собаці собача смерть!

Денис

(поважно.)

Мовчи вже краще!

Козак 3

А чого ж би то я мовчав?

Денис

(поважно.)

А того, що як буде полковник умирати, то попроси його, щоб він на тому світі за тебе господа милосердного благав: він мученик, то його Бог послуха, а ти без цього пропадеш у пеклі за свої діла.

Козак 3

Який праведний обізвавсь! Ховається між людьми.

Козак 4

А може ж, полковникова приведе свідка?

Козак 1

Де вже там!

Дід Остап

І не треба!

Козак 5

Ліпшого полковника знайдемо.

Козак-вартовик

Гей, не насувайте так, а то й нас

на поміст ізженете.

Козак 2

Та воно б вам дужче личило там бути,

ніж полковникові.

Козак-вартовик

Ге, дак на нас усіх місця мало на помості.

Татарин-кат

Дарма мало, я по один рубай.

Козак-вартовик

Утомишся.

Татарин-кат

Дарма утомишся - я звикай…

Денис

А я скажу ізнов, панове браття:

Великий се вчинила рада гріх,

І будемо всі одвічать за його,

За смерть оцю!.. Невинного вб’ємо!

Голос

Та що ж уже? Тепер уже не вернеш.

Денис

Не вернеш? Чом? Ще можна все вернуть.

Голос

Ох-ох, біда!.. І станеться ж отак-о!

Жінка 1

Старшина йде...

Козак 5

А справді вже іде.

Увіходять: Крицький, Білоченко, Горленко, розмовляючи.

Крицький

Ой, господи! І я се мушу бачить,

Сю смерть страшну! Навіщо ми прийшли?

Білоченко

Прийшли на те, щоб дати оборону,